Читати книгу - "Дівчина у потягу"

— Мала чудовий вигляд? — питаю я і, перш ніж він повертається до мене спиною, з виразу його обличчя бачу, що він зрозумів: його спіймали на гарячому. — А мені здалося, ти казав, що ви спілкувалися телефоном?

Він робить глибокий вдих, потім важко зітхає, повертається до мене обличчям. Вигляд у нього збентежений.

— Так, саме так я і говорив, люба, тому що мені відомо, що ти засмутилася б, якби я з нею бачився. Тож здаюся — я тобі збрехав. Усе задля безтурботного життя.

— Ти жартуєш?

Він посміхається мені, хитає головою й робить крок до мене, піднімаючи руки вгору в благанні.

— Пробач, пробач. Вона воліла поговорити віч-на-віч, я вирішив, що так буде краще. Пробач, добре? Ми просто поговорили. Ми зустрілися в якійсь занапащеній кав’ярні в Ешбері, поспілкувалися хвилин п’ятнадцять — щонайбільше з півгодини.

Він обіймає мене, притягує до грудей. Я намагаюся чинити опір, але він сильніший, і пахне від нього чудово, до того ж я не хочу сваритися. Я бажаю, щоб ми були на одному боці.

— Пробач, — шепоче він знову мені у волосся.

— Усе гаразд, — відповідаю я.

Я пробачаю йому тому, що тепер узяла ситуацію під власний контроль. Учора ввечері я розмовляла з детективом Райлі й від самого початку нашої розмови усвідомила, що вчинила правильно, коли їй зателефонувала. Коли я обмовилася, що бачила, як «кілька разів» (невеличке перебільшення) Рейчел виходить із будинку Скотта Гіпвелла, вона, здавалося, дуже зацікавилася. Хотіла дізнатися день та час (я спромоглася пригадати лише два випадки; про інші випадки в мене відомості відсутні), чи не мали вони стосунків ще до зникнення Меґан Гіпвелл. Як на мій погляд, їх пов’язують стосунки сексуального характеру? Я змушена була зізнатися, що подібне навіть не спадало мені на думку — уявити неможливо, щоб він зрадив Меґан із Рейчел. Хай там як — тіло його дружини ще й охолонути не встигло!

Я також розповіла про випадок з Еві — спробу викрадення дитини — так, про всяк випадок, якщо вона забула.

— У неї нестабільна психіка, — наполягала я. — Можливо, ви вважаєте, що я перебільшую, однак я не можу ризикувати, якщо справа стосується моєї родини.

— Анітрохи! — запевнила вона. — Я вам щиро вдячна за дзвінок. Якщо побачите щось підозріле — одразу ж телефонуйте мені.

Я гадки не маю, що вони з нею робитимуть — напевно, попередять? Це обов’язково допоможе, якщо ми наполягатимемо на судовому наказі про заборону наближатися до нашої родини. Сподіваюся, задля Тома, до цього не дійде.

Після того як Том пішов на роботу, ми з Еві рушаємо до парку, граємося на гойдалках, на маленьких дерев’яних конячках-гойдалках, тому, коли я саджаю її назад у візочок, вона миттєво засинає — тож я можу рушати по крамницях. Ми рухаємося глухими вулицями до великої крамниці «Сейнсбері». Рухаємося в об’їзд, де набагато спокійніше, рух дуже повільний, і в будь-якому разі ми маємо пройти повз номер тридцять чотири на Кренгем-стрит.

Навіть тепер, коли я крокую повз цей будинок, трохи тремчу — у животі немов метелики пурхають, губи мимоволі розповзаються в посмішці, щоки пашать рум’янцем. Пригадую, як поспішала сходами, сподіваючись, що ніхто з сусідів мене не помітить, як готувалася у ванній до нашої зустрічі, пахтилася, вдягала білизну, яку носиш тільки задля того, щоб з тебе її скинули. Потім я отримувала повідомлення, що він уже біля вхідних дверей, і ми проводили годину-дві нагорі, у спальні.

Рейчел він запевняв, що в нього зустріч із клієнтом чи то з приятелями пішли пива випити.

— А ти не хвилюєшся, що вона перевірить? — запитувала я, він хитав головою, відганяючи саму думку.

— Я добре вмію брехати, — якось із посмішкою зізнався він. А ще одного разу зізнався: — Навіть якщо вона перевірить… річ у тому, що назавтра Рейчел уже нічого не пам’ятатиме. — І лише тоді я почала розуміти, наскільки в нього все погано.

Посмішка вмить стерлася з мого обличчя, коли я пригадала ці розмови. Коли Том змовницьки до мене посміхався, пестячи пальцями мій живіт, і весело запевняв: «Я добре вмію брехати», він добре вміє брехати, до того ж виходить природно. Я сама пересвідчилася: наприклад, під час нашого медового місяця він умовив адміністраторів готелю, щоб нам дали номер. Чи то, наприклад, на роботі відмовився від додаткових годин, посилаючись на непередбачувані сімейні обставини. Усі люди брешуть, зрозуміло, що всі ошукують, тільки коли неправду говорить Том — йому віриш.

Пригадую сьогоднішній сніданок: я піймала його на брехні, і він одразу ж зізнався. Мені немає про що хвилюватися. Він не зустрічається з Рейчел за моєю спиною! Яке безглуздя! Припустимо, колись вона була привабливою — коли вони познайомилися, вона була доволі симпатичною — але зараз вона погладшала не на жарт. Хай там як, він би ніколи до неї не повернувся! Тільки не після того, що вона йому, нам, заподіяла — після всіх цих неприємностей, безглуздих нічних дзвінків, кидання слухавок, недоладних повідомлень.

Я стою в проході з консервами, Еві продовжує, дякувати господу, міцно спати у візочку, і згадую ті телефонні дзвінки, про той випадок — чи то випадки? — коли я прокидалася, а в ванній кімнаті горіло світло. За зачиненими дверима я чую його низький, ніжний голос. Він її заспокоював, я достеменно знаю. Він запевняв мене, що іноді вона була такою розлюченою, що погрожувала прийти до нас додому, до нього на роботу, кинутися під потяг. Можливо, він і вміє добре брехати, але я бачу, коли він говорить правду. Мене йому не обдурити.

Вечір

Лише уявіть — він мене таки обдурив, чи не так? Коли сказав, що розмовляв із Рейчел телефоном, що голос її звучав добре, набагато ліпше, майже весело, я ані на мить в цьому не сумнівалася. І коли він в понеділок ввечері повернувся додому, я запитала його, як пройшов день, і він розповів про доволі важкі перемовини, що сталися вранці, я співчутливо слухала, навіть жодного разу не запідозривши, що вранці в нього взагалі не було перемовин, що весь цей час він сидів у кав’ярні в Ешбері з колишньою дружиною.

Ось про що я розмірковую, поки дуже обережно та турботливо розвантажую посудомийну машинку, поки Еві спить, а дзенькіт посуду міг би її розбудити. Він таки дурить мене. Мені відомо, що він не завжди стовідсотково щирий зі мною. Наприклад, ця історія з його батьками — як він запросив їх на весілля, але вони відмовилася прийти,