Читати книгу - "Війна у натовпі"

Ми зупинилися в печерах і там "демобілізувалися". Здали зброю, командир виплатив нам гроші. Чого-чого, а грошей вистачало. Навіть "опущеному" кабардинцю, коли того поранило при авіанальоті й потерпілого верхи поволокли в гори, в шпиталі передали з кур'єром певну суму грошей. Кабардинець, щоправда, запропонував всі гроші кур'єру. Натомість попросив лише, аби той нікому не розповідав про його місцеперебування.

Комендант, за моїми розрахунками, мав у Бамуті готівкою мільярди два російськими карбованцями. Роздача Єльциним 100 мільйонів карбованців росіянам його анітрохи не здивувала:

— Я можу десять таких допомог надати.

Після Бамута сам командир і група непримиренних, разом з якою він "звалив", вирішили пробиратися... в Крим. Кілометрах в сорока від печер на мосту через річку наші провідники зупинилися — "почуяли засідку".

— Давайте повернемось, а завтра на конях переїдемо.

Ми відмовились. Троє чеченців і нас двоє перейшли міст. В селі за рікою, як водиться, у когось знайшлися родичі, і нас звели з гір.

В аеропорту Мінеральні Води, в розірваних вище коліна спортивних штанах, я виглядав більш ніж підозріло. Тому навіть не здивувався, коли на нас "наїхала" міліція. Виявляється, в них за перебування на цій території без дозволу введено покарання — 10 діб арешту або 10 мінімальних зарплат. Добре, що в сучасній Росії, як колись у державі хетів, майже від усього можна відкупитися. Міліція попестилась на мої чотириста доларів. Мене відвезли на вокзал, купили плацкартний квиток до Києва і відпустили.

Всього в боях за Бамут чеченці втратили шість чоловік, включно з тими трьома у річці. Які втрати понесли УНСО в Чечні? Мені відомі лише два випадки. Басаєвці вбили якогось видатного "кoнтpaктникa" з неймовірним татуюванням. Наш, теж любитель цього діла, пішов подивитися. В руїнах його накрило авіабомбою, не змогли відкопати.

Другим, уже влітку, як я дізнався, коли знаходився в Україні, пропав безвісти Віталик Шевченко. Тоді в надрах політичного керівництва народився цілком авантюрний план — обміняти сімох ув'язнених у Бєларусі унсовців на групу російських полонених. Віталик, людина неймовірно, майже "книжково", порядна, дуже страждав від свого безсилля і неможливості допомогти товаришам і тому, без жодних вагань, пішов на запропоновану авантюру.

До кінця війни полювання на людей набуло масових масштабів. Будь-який нікчемний викуп давав змогу "мисливцям" з числа російських "силових структур" не почувати себе остаточно пошитими в дурні. Вже потім цю практику викрадень вжили чеченці. Зараз на Північному Кавказі ніхто не відмовляється від подібного приробітку, тим більше, коли він сам пливе в руки. Забігаючи наперед, скажу, коли в листопаді 1997 року мої товариші, котрим менше поталанило, опинилися в ізоляторі місцевого УВС у Нальчику (Кабардино-Балкарія), його начальник, якийсь Сулейман, прямо заявляв:

— Ви знаєте, скільки мені коштує їхнє утримання?

Добре, що начальник споруджував собі будинок і був готовий задовольнитися скромною сумою в три тисячі доларів США (за 11 чоловік). У протилежному випадку він обіцяв "уступити" затриманих федералам. За моєю підозрою, знижка ця також повинна була надаватися не безкоштовно, а, наприклад, в обмін на затриманих російською стороною місцевих.

Взагалі, на Північному Кавказі досить гостро стоїть проблема ідентифікації противника. Іноді життєво важливо знати, чи є дана "особа кавказької національності" співробітником правоохоронних органів і чиїх саме. Ані камуфляжі, ані кокарди радянської міліції не допомагають відрізнити чеченських міліціонерів від інгуських або дагестанських. У Дагестані, до речі, відроджено феодальну концепцію продажу "патентів". Щоб стати міліціонером, треба сплатити не менше трьох мільйонів старих російських карбованців: по 400 тисяч обійдуться медкомісія або форма, посвідчення і зброя — значно дорожче. Природно, що вкладені кошти поспішають відшкодувати, тому на дорогах і розігруються класичні сцени.

Вдруге пробираючись у Чечню через Дагестан пасажиром великовантажного КАМАЗа, я розважав водія анекдотами, аби той не заснув. Коли в сутінках на дорозі виникли якісь озброєні люди, на моє здивування, водій навіть не пригальмував, лише кілька разів показав у вітрове скло хрест-навхрест складені руки.

У відповідь на моє тривожне: "А якщо пальнуть?", — дагестанець лише посміхнувся:

— Це міліція. Я їм показав, що їду порожній, і на хабаря вони можуть не розраховувати.

— А якщо вони захочуть перевірити?

— Вони на ресори дивляться. Якщо машина сидить низько, значить, навантажена.

Благословенне XVI сторіччя, "що з воза впало.

Про самий Бамут залишається додати лише кілька слів. Песика Джека вбили після штурму, його шкуру в якості воєнного трофея повіз додому, чи то в Рязань, чи у Воронеж, якийсь "контрактник". Після захоплення Бамута росіянами на інженерному фугасі чималої потужності підірвалася КШМ (командно-штабна машина) командира батальйону. Перед втечею з Бамута всі запаси мін та вибухівки були перетворені мною у фугаси великої потужності. Щоб добро не пропало. Якщо когось розриває бомба, то це його проблеми, а не того, хто її ставив. До слова, безжалісно вбитий переможцями Джек перед цим відбив у саперів їхню вчену вівчарку. Кажуть, у неї був виводок прекрасних цуциків. Життя триває!

Дмитро Корчинський

Ми спробували розпропагувати військовослужбовців Федеральних Сил. Вирішили впливати на їхню генетичну пам'ять алюзіями власовської армії. Як і Дудаєв, Власов теж був генералом і патріотом євразійства. Ми розповсюджували такі листівки.

СОЛДАТЬІ!

Вы холодны, голодны, раздеты, но в пределах Садового Кольца лежат самые тучные пастбища в мире. Родина изнывает под гнетом жидов, комиссаров и дистрибьюторов. Пятьдесят лет назад доблестная германская армия показала вам путь к освобождению. Вступайте в Русскую Освободительную Армию (РОА). Вы будете обеспечены довольствием. Обмундирование и паек в соответствии с нормами Вермахта. В РОА нет неуставных отношений и межнациональной розни. В ваших солдатских книжках будет скромно записано "Auslender" (иностранец). Каждый, кто явится на вербовочный пункт в Хасавюрте, ул. Ленина 4, со штатным оружием или доставит офицера, получит должности в тылу и заградительных отрядах наряду с калмыками и прочими казахами.

Вступайте в Русскую Освободительную Армию бригадного генерала Салмана Радуева!

Що є предметом філософії? В часи марксистськ-ленінської грунтовності та визначеності — це була наука про найзагальніші закони розвитку природи та суспільства. І це було добре, спокійно. Але не довго.

Чи буде законним поставити питання так: чи існує щось крім природи, а в сфері людського — крім суспільства? Дві природи, наприклад. Чи в розвиткові є тільки закони? Можливо, є місце для фундаментальної випадковості, для беззаконня? І як тільки ми так ставимо питання, ми виходимо за межі визначення, залишаючись в межах філософії. І що маємо в результаті? Розважання про на-загальніше з точки зору найбільш загального. Це дуже вірно. Філософія займається прикметниками, на відміну від