Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

Діма

- Ви ненормальні. Ви ж родичі! Це... збочення, - шоковано шепоче хлопець, коли я підходжу до нього. 

Не сперечаюся! Збочення в первісному вигляді - до такої міри хотіти доньку брата, нехай і двоюрідного, нехай і не рідну. Але я вже змирився. Прийняв це в собі. Не зможу без неї! Не зможу дивитися, коли вона з іншим. Розриває все, щойно уявляю, що хтось інший може опинитися всередині моєї дівчинки. Досить! 

Вкотре подумки усміхаюся, як вона банально зробила мене. Усього лише однією фразою "я завтра пересплю з Ейденом" запустила процес переосмислення всього, що відбувається. У жодної іншої цей номер не прокотив би. Женя кліщем в мене вчепилася, якого неможливо вилучити.

- Ми не кровні родичі, - спокійно поправляю його я.

- Я не розумію..., - повторюється він, але раптом різко замовкає та дивиться мені за спину.

Перед тим, як я чую здавлений скрик, за яким слідує сплеск води, встигаю помітити на гарненькій пиці Ейдена злу усмішку. Різко повертаюся. Жені на місці немає. За пів хвилини вона не могла нікуди подітися. Зате темна гладь води порушена вируючою піною в одній точці, від якої кільцями розходяться хвилі. За мить розумію те, що сталося. Нутрощі крижаніють від дикого жаху. Женя не дуже добре плаває. Від несподіванки може взагалі розгубитися. Бл*дь, та тут висота близько трьох метрів. Не думаючи стрибаю "щучкою" у воду за кілька метрів від її падіння. З імбецилом, який її скинув, пізніше розберуся. А точніше, вб'ю.

У чорній безодні води проходять найстрашніші миті мого життя. Я раніше не до кінця розумів справжнє значення слова відчай. Зате повною мірою його усвідомив, коли не зміг знайти Женю в перші секунди занурення. Нереальне полегшення, коли все ж знайшов. Холодна паніка! Вона була без свідомості. Мене ніби оглушило. Як нас витягали з води пройшло повз мене. Я в руках стискав дорогоцінну ношу. Нічого важливішого на той момент не було. Коли її відкачували весь мій світ звузився до злагоджених маніпуляцій якоїсь жінки, що намагалася повернути мою дівчинку до життя. Лише коли Женя почала відкашлювати воду, я зміг чути звуки навколо.

У каюту, куди я її приніс після цього жахливого кошмару, вона відразу ж відключилася. Хоча можливо ще дорогою. Я погано міркував. У мене походу був посттравматичний стресовий розлад. Мені потрібно було терміново випустити пару. І я знав на кому!

Я спокійно можу залишити Женю ненадовго. Їй щось вкололи. Сказали, що проспить до ранку.

Виходжу. Біля дверей сиротливо мається мудак Ейден. Ось так удача. А я збирався йти його шукати.

- Як вона? - цікавиться схвильовано.

Дивно, що не наважився зайти! Совість не чиста?! Це я й так знаю. З ходу припечатую його до стіни. Ліктем натискаю на горло. 

- Розповідай!

- Я не розумію, про що ти, - хрипить здавлено.

Б'ю по нирках. Не особливо сильно. Але надзвичайно неприємно.

- Що тобі потрібно? - кривиться, але поки що тримається.

- Чого ж ти такий нетямущий? А? Там не розумієш. Тут не розумієш. Мені як тобі дохідливіше пояснити? - цікавлюся буденним тоном і б'ю набагато сильніше в те саме місце, що й нещодавно, - Так піде чи ще наочніше?

- Не потрібно... - видавлює хлопець, хапаючи ротом повітря, - Я все... скажу.

- Я слухаю!

- Пусти... будь... ласка, - пика почервоніла та скривилася від болю.

Гидливо відкидаю тіло від себе. Встати навіть не намагається. Тримається за бік. Ну так, трохи переборщив. Не стримався. Хвилину "терпляче" чекаю поки пацан відійде. Не витримую:

- Мені довго чекати? Чи ще раз пояснити?

Багаторічна практика навіть у такій ситуації спрацьовує. На вигляд я сама незворушність, а всередині все кипить, вимагаючи крові винних. Пацана трясе. Не тільки від болю, а й від страху переді мною. 

- Я не хотів..., щоб так вийшло...

- Коротко та по справі. Без ліричних відступів, - рівно обриваю, починаючи втрачати нікчемні залишки терпіння.

Аби не прибити падла на місці тримаюся завдяки сили волі.

- Це Джон. Мій дублер-каскадер. Він одразу помітив, як ви з Джиною дивитеся один на одного і сказав мені про це. Я не повірив та послав його. Після цього він, мабуть через принцип, не спускав з вас очей. Побачив, як ви обтискаєтеся та пішов за мною.

Пацан замовк і винувато опустив очі. Йому було гидко озвучувати свою причетність до події. Адже могло статися страшне. Навіть від однієї думки про такий результат я внутрішньо здригаюся і ледве стримую сказ, що рветься назовні. Але підштовхую пацана до продовження спокійно:

- Далі.

- Коли побачив, як ви цілуєтеся на палубі, втратив голову. Ще занадто багато сьогодні випив. Погано себе контролював. Джину я хотів, як жодну іншу дівчину в житті. Трахав інших, а перед очима стояла тільки вона. Це мана якась. Але терпів, не ліз до неї. Залицявся, - понуро усміхається, - поки вона вдавала з себе саму невинність, а трахалася з тобою. Мене ж тримала на короткому повідку. Я сказав Джону, що вона має відповісти за таке приниження. На запитання як, просто відповів - щоб запам'ятала надовго.