Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

— І я з тобою.

Мені кортить спитати про те, що він робив з Даяною в ресторані, навіщо зустрічався і у яких справах. Я хочу знати більше. Наприклад, про що вона говорила сьогодні, але запитати, то значить зіпсувати момент. Цей момент тільки наш, Макар тільки мій і чи не все одно, що там казала Даяна? Федорова теж багато тріпається, і що з того?

Вирішую зосередитись на нас двох і не звертати увагу на перехожих Ксюш та Даян. Залишок дня проходить чарівно. Ми багато сміємося і дуріємо. І час від часу повертаємося до серйозної теми мого переслідувача. Це Макар так його назвав. Нічого нового, просто плаваємо навколо одного і того ж знову і знову, намагаючись змайструвати з палиці рушницю. Сходимося, як і раніше, на тому, що відстежити його неможливо. Я не хочу лякати батьків, тож прошу Макара не говорити на цю тему з моєю родиною.

— Гаразд, — подумавши, погоджується він, — але Аріно, пообіцяй, якщо трапиться ще щось, ти мені про це скажеш, — він говорить особливо суворо, але з турботою та теплотою.

— Звісно, я скажу тобі, Макаре. Обіцяю.

І він знову цілує мене. Підливає ще вина, годує виноградом, і я відчуваю щастя. Напевно, саме це відчувають дівчата поряд із чоловіком, який їм подобається.

Може це почуття і є те саме?

Може, це воно?

Кохання?