Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Мовчки підходить до гардеробу, риється в ньому. Думаю саме так почували себе мої ляльки, коли я їх одягала.

- Дуже добре! Одягай.

У мене летить комплект чорної мереживної білизни. Та ще так точно, прямо в обличчя. А снайпер Рома виходить із кімнати.

Оцінила його вибір. Губа не дурна. Здається найдорожчий з усього що у мене є. У такій не гріх і переодягнутися. Але куди пішов Роман? Я не встигла занудьгувати. Він повернувся зі своїм телефоном.

- У мене камера краще.

- Так я ж не сперечаюсь. - тисну плечима.

- Ти куди? - ловить мене Рома за руку.

- Накинути на себе щось. - киваю на шафу.

- Навіщо? - щиро нерозуміння в його погляді. - Дивись.

Обертає мене до дзеркала. Я лише в чорному мереживному комплекті, і Рома ззаду. Його рука на моєму животі, дихання лоскоче волосся.

- Ідеальний ракурс. Чи не знаходиш? - Рома робить пару знімків.

- А чого це ти одягнений? - питаю я, розвертаючись до нього.

Знімаю з нього футболку. Він дозволяє мені це робити, піднімає руки, штани знімає сам, віддавши мені свій телефон. Роблю пару знімків навпроти дзеркала. Коли Рома залишається в одних трусах, підходить до мене.

- Хороші фото вийшли? - питає, обнявши мене і поклавши свою голову мені на плече.

- У тебе класна камера. - гортаючи знімки, запустила Ромі пальці в волосся.

Зробила ще пару знімків на фронталку. Переглянула. Ось що значить хороша камера.

Рома відволікає мене від телефону, повертає до себе за підборіддя і цілує. Штовхає в бік ліжка.

- А як же знімки? - в перервах між поцілунками встигаю запитати.

В голові пливе, а по тілу розливається пожежа. Плювати вже на фотографії.

- Плювати. - вторить Рома моїм думкам, відбирає телефон, викидає кудись в сторону.

Нарешті можу використовувати дві руки, які тут же пускаю в хід. Обвожу по накачаним м'язам, твердому животу, зупиняюся біля резинки трусів. Рома напружений. Посміхнувшись йому в губи, запускаю руку в труси, викликаючи стогін у чоловіка. Він звільнив мене від бюстгальтера, накриває груди спершу руками, після - губами, змушуючи вигинатися і стогнати його ім'я. Бажати його! І це все поки я погладжувати рукою його гідність!

- Р-р-о-ома! - ричу його ім'я.

- Так, моя кішечка? - запитує він, цілуючи мене в губи.

І я пливу від його слів. Чи то від самого слова «моя», чи то від його ніжних поцілунків на своїх грудях, животі. Трусики полетіли до телефону. Я закриваю очі, не стримуючи стогін від пронизав мене розряду, коли відчула його язик в мені. Кричу його ім'я перебуваючи на піку, і коли здавалося, що ось він кінець, Рома відсторонився. Я мало не заплакала від почуття порожнечі і потреби в ньому. Але він не дає мені довго бути однією, увійшовши в мене одним рух, наповнюючи всю. Гостро! Спекотно! Я обіймаю його, кусаю в підборіддя, цілую в губи, насолоджуюся нашою близькістю. Рухаюся разом з ним. І не відпускаю, поки не отримую розрядку. Рома досягає піку слідом за мною.

Якийсь час ми з ним просто лежимо. Я б ще так полежала. З порожньою головою після гарного сексу. Але все хороше рано чи пізно закінчується. І у Роми інші плани.

- Мені потрібно попрацювати. - каже.

- Знаю. - шепочу.

Просто лінь голосно говорити. Або голос зірвала? Прокашлялась.

- Знаю. - ні, не зірвала.

Що дивовижно.

Він цілує мене, одягає штани, і йде. А я залишаюся лежати в його ліжку. Але просто лежати, та ще й однією мені скоро набридло. І тут я бачу його. Ромин телефон. 

- Ро-му! - гукаю. - Можна твій телефон візьму?

Мовчить. Мовчання знак згоди? Навряд чи. Це ж Рома. Але я все одно беру його телефон, вводжу пароль. Спершу я думала просто подивитися його галерею. Але там крім моїх фото нічого немає. Нудно. Купа програм, пара непрочитаних повідомлень, пошта, чати.

Палець завис над значком Вайбера.

Здригаюся, коли на телефон приходить повідомлення.

- Ну ні! - кажу сама собі.

Встаю, одягаюся. Раз Рома вибрав штани, мені залишилася його футболка. Свої речі ігнорую. Мені взагалі починає здаватися що його речі мені йдуть більше ніж йому! Просто немов для мене куплені.

- Ти телефон забув. - кажу, поклавши перед Ромою його гаджет.

Він киває, майже не відволікаючись дивиться в ноутбук.

- Тобі там повідомлення прийшло. - кажу.

- Від кого? - запитує він.

- Не знаю, я не дивилася. - кажу, знизуючи плечима.

- Подивися будь ласка. - все так же, не відриваючись від монітора, просить він. Виконую його прохання.

- Пише Мирський. - кажу, прочитавши як підписаний номер. - Просить договір.

- Твою ... - лається Рома, але замовкає, дивиться на мене. - Я просив свого секретаря відправити його ще вчора.