read-books.club » Сучасна проза » Гірчичне зерно 📚 - Українською

Читати книгу - "Гірчичне зерно"

212
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гірчичне зерно" автора Галина Василівна Москалець. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 62 63 64 ... 67
Перейти на сторінку:
досі не втямлю, що за удар, бо моє авторське самолюбство не дуже уразливе. Зрештою, це перша моя п’єса…

Петро

Твоя п’єса — вирок усім майбутнім п’єсам і нашому герметизму.


Антон

Навіщо так трагічно, Петре? Це тільки гра, яка вже закінчилася. І Перевізник може позбутися осоружної тоги спекулятивного мислення й просто сказати, що він думає про нас. Навряд чи ми знайдемо меч проти його меча, а зі шпагою виступати недостойно…


Перевізник

Маєш рацію, Антоне. У цій тигровій шкурі я чуюся досить кепсько, і якби ви захотіли, то, безперечно, перемогли б у грі. Те, що ви не зробили цього, тішить мене безмежно. Облишмо п’єсу. Я не читав її й не можу судити про достоїнства чи вади. Це тільки критики вміють судити про все. Денис подає сигнал біди. Його не задовольняє ізоляція, тобто герметизм. Для митця то не такий уже й великий гріх. Герметизм приносить свої плоди, коли він айсберг, а не пласка тонка крижина, коли він протест, а не вдоволення амбіцій. Із вас трьох я був донині знайомий лише з Антоном. Він близький мені. Я назвав би його братом Перевізником. Але, на відміну від Антона, я не витираю рук після того, як привітаюсь з обмеженою людиною, бо кожний чоловік здатний нас чогось навчити. Я не раз казав, що люди мають можливість віддавати лишки свого досвіду іншим, не вимагаючи нічого взамін. Іноді зовсім убогі виявляються найщедрішими.

Уявіть собі, що Денисова п’єса йде в театрі. Слідом за нею виходять на сцену десятки п’єс, побудованих ще легше й безболісніше. А за ними, як невблаганний присуд долі, з’являється тужливе бажання реальності, щирості, людського тепла. Я бачив подібне видовище, коли останній раз був у вашому місті: фестиваль рок-музики. Вкупі воно більш помітно, ніж поодинці. Подібний фестиваль міг відбутися і в Токіо, і в Алжірі, і в Нью-Йорку. Я тут відкидав провінціалізм, який зробив рок-групи втричі безталанними. Де паслися ці овечки, на чиєму лузі, мені й досі незрозуміло.


Петро

Ви проти еліти?


Перевізник

Чому я маю бути проти високої духовності, котрої начебто не потребує суспільство, а насправді не може без неї обійтися? Я проти чужинців. Не тих, хто приїжджає сюди і дивиться на нас очима туристів. Я обіцяв більше не звертатися до Денисової п’єси, але знову зроблю це. Причина абсурду — це відрив від грунту. Традиція — слово, не вельми поважане серед молодих, то я не буду його вживати. Зрештою, ви розумієте, про який я грунт кажу. От, приміром, є жаба і є дерево. Дерево росте на одному місці. Чим воно вище, тим глибше його коріння. Жаба живе на землі, але їй треба час від часу стрибати у пошуках поживи. А тепер скажіть мені, кого більше нагадує вам людина — дерево чи жабу?


Антон

Ха-ха! Дерево — це красиво, але нудно. Петро аж закляк від твоїх алегорій.


Петро

Ви маєте на увазі жабку-мандрівницю?


Перевізник

Боронь боже, звичайнісіньку жабу.


Петро

Зрештою, з таким же успіхом ви можете назвати черепаху.


Денис

А гібрид можна?


Перевізник

Природа не любить неприродних поєднань. Більшість людей також. Сучасна людина все-таки більше нагадує жабу. Рух для неї — це життя. Відштовхуючись від землі, вона пам’ятає, що вернеться до неї. Тому мусить рухатися стрибками. Гадаю, моє порівняння вас не ображає? Півроку я проводжу на березі ріки, майже на безлюдді, й багато чого надивився цікавого.


Петро

Якби ви жили в місті, то знайшли б більше спільного між людиною і машиною. Хоч для цього, може, й не треба жити в місті.


Перевізник

Якщо є те спільне, то, мабуть, комусь вигідно вважати людину машиною. Так легше виховувати і потім спілкуватись з нею. Машиною керує людина, а хто керує жабою?


Антон

Бог, Перевізнику, бог. Машина не допускає існування бога, як і ми. Віра втрачена безповоротно. Я ще починав з неї, а закінчив, як бачиш, циніком. Людям-машинам не дано інтуїції, а віра не виникає без її благословіння.


Перевізник

А в себе ви вірите?


Антон

Ні, ми себе лише любимо і оберігаємо. Хай це прозвучить для тебе свідченням безсилля. Поодинокі, безсилі істоти, ми знаходимо одне одного, зближуємось, і від того єднання стаємо сильнішими. Це остання можливість вижити, раз ми не народилися з вірою у Спасителя. Містика — для божевільних і недорозвинутих. Нам немає діла до болячок і виразок світу. Раніше їх просто випікали вогнем, а зараз оберігають цілу купу сміття…


Перевізник

…щоб не вихлюпнути разом з водою дитину.


Антон

…ще одного покруча цивілізації. Бачиш, Перевізнику, ми навіть не здатні кинути цю кляту цивілізацію і піти за тобою. Втрачене покоління, яке не було на війні й народилось від ситих здорових батьків. Чому ж ми хворі? Коли це почалось?..


Перевізник

Певно, тоді, як ваші батьки продали дідівську хату на селі, не усвідомлюючи, що прирікають своїх дітей на чужинство. Немає ганебнішого видовища, ніж занедбаний цвинтар. Я народився у місті й прожив у одному

1 ... 62 63 64 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гірчичне зерно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гірчичне зерно"