Читати книгу - "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України"

передовсім праці Яна Длуґоша «Клейноди королівства польського»[144] та опис Грюнвальдської битви 1410 р., у якому подано інформацію про прапори всіх полків (у тому числі й з українських земель)[145]. А в XVI ст. з’являються перші друковані гербовники, серед яких необхідно виділити праці Б. Папроцького[146]. Крім згаданих раніше символів Львівської (лев), Галицької (галка) та Перемиської (двоголовий орел) земель і Волині (хрест) у цих джерелах маємо відомості й про герби інших адміністративних утворень.

У 1430-х рр. було утворене Руське воєводство, яке складалося з Львівської, Галицької, Перемиської і Сяноцької земель, а в другій половині XV ст. до нього приєднано й Холмську землю. Руське воєводство використовувало герб Львівської землі з левом, який спинається на скелю[147].

Для гербів чи прапорів Галицької землі основні джерела повідомляють про біле (срібне) поле. Лише О. Гваньїні подає доволі непевний опис для Галицької хоругви: коронована галка з розкритими крилами в червоному полі[148], який не підтверджується іншими джерелами.

Якщо в повідомленнях Длуґоша про колористику символів Перемиської землі були розбіжності й жовтий (золотий) двоголовий орел під однією короною подавався то на синьому, то на червоному полі, то пізніші писемні джерела постійно фіксують синє поле, а гербовники Е. Камина та «Stemmata Polonica» ще подають і кольорові малюнки цього герба[149].

Сяноцька земля, яка виокремилася з Перемиської, використовувала такий самий герб: у синьому полі золотий двоголовий орел під однією короною[150].

На прапорі Холмської землі під час Грюнвальдської битви, за повідомленням Длуґоша, був білий ведмідь між двома деревами в червоному полі[151]. Однак усі пізніші основні джерела (у тому числі й «Клейноди королівства польського», і гербовник Б. Папроцького) подають ведмедя між трьох дерев, а поле щита вказують зеленим. Про заснування міста Холма (близько 1237 р.) літопис оповідає, що, коли князь Данило «їздив по полю і діяв лови, то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: „Як іменується се місце?“ І вони сказали: „Холм йому ім’я є“. І, уподобавши місце те, надумав він, що поставить на ньому невеликий городок»[152]. Схоже, що ці мотиви відбилися в гербі Холма та Холмської землі[153]. У фламандському гербовнику «Armorial Gymnich (Lyncenich)» з першої половини XV ст. поданий правдоподібно також герб Холмської землі, але без підпису: у білому (срібному) полі чорний ведмідь між двох зелених листяних дерев[154]. Хоча в різних джерелах трапляються помилки та розбіжності, однак і в гербовнику Камина, й у Папроцького та в інших пізніших джерелах поле герба Холмської землі зазначене як зелене.

Подільська земля в Грюнвальдській битві виставила аж три полки під однаковими прапорами — із зображенням сонця в червоному полі[155]. В усіх пізніших польських джерелах (аж до кінця XVIII ст.) як герб Поділля подається золоте сонце в білому (срібному) полі. За нормами геральдичної колористики, які вже усталилися на той час, не дозволялося наносити геральдичний метал на метал (тут — золоте сонце на срібне поле). Хоча цих норм у деяких країнах, зокрема й у Східній Європі, не завжди дотримувалися. Гербовник Камина подає герб Подільської землі в синьому полі. Сонце тут виступає як символ багатства, добробуту та родючості Подільської землі. Цілком імовірно, що цей символ міг функціонувати в тут ще в дохристиянські часи, коли різні солярні знаки мали широке застосування.

Белзьке князівство, яке зі зміцненням Руського королівства залишалось у феодальній залежності від нього, протягом 1340—1377 рр. підпорядковувалося Великому князівству Литовському, а з 1388 р. перейшло до мазовецьких князів — васалів Польщі. Після смерті князя Земовита VI 1462 р. удільне князівство перестало існувати, було приєднане до Польщі й перетворене на Белзьке воєводство. Подаючи в «Клейнодах» герб (білий грифон із короною у червоному полі), Длуґош зазначив, що його нібито надав ще Казимир III у середині XIV ст.[156] Це твердження вельми сумнівне, бо польський король не зумів спершу закріпитися в Белзі, а 1352 р., зазнавши значних втрат, мусив відступити від міста. Зображення грифона було дуже поширене в давньоруській орнаменталістиці: воно трапляється на розписах Софійського собору в Києві (XI ст.), на археологічних знахідках у Галичі, Звенигороді та інших місцях. Фантастичний звір грифон у геральдиці є уособленням пильності й зіркості.

У Фундації Чарторийських при Національному музеї в Кракові зберігся прапор Белзької землі, який датують другою половиною XVI ст.: на червоному шовковому полотнищі з білою вертикальною вставкою намальовано срібною фарбою щит, у якому коронований грифон[157]. Прапор зберігся доволі погано[158]. Можливо, що це той самий, який використовували під час похоронної процесії Сигізмунда І, лише там згадується грифон у короні в червоному полі[159]. Аналогічний опис подає й О. Гваньїні[160].

У Грюнвальдській битві в складі литовського війська брали участь і полки Київської, Стародубської, Сіверської та інших українських земель. Перед битвою великий князь Вітовт роздав 40 княжих корогов. На 30 було зображено вершника з мечем у руці на червоному полі — так звана «Погоня»[161]. Прапори різнилися тільки мастю коня (біла, чорна, гніда). На 10 прапорах у червоному полі були «стовпи Гедиміна» — знак литовських князів. Тобто всі полки виступали під великокняжими символами. Зображення вершника з піднятим мечем («Погоня») уперше відоме на печатці великого князя Ольгерда як символ Великого князівства Литовського 1366 р.[162], а надалі вживалося його синами Ягайлом і Вітовтом[163]. Пізніше герб Великого князівства Литовського незмінно зберігає свій зміст і колористику[164], а також використовується в різних кольорових варіантах для Берестейського, Підляського та інших воєводств[165]. Що стосується «стовпів Гедиміна», то фактично це був знак литовських князів (Длуґош повідомляє, що ним князь Вітовт таврує своїх коней)[166], але він регулярно подається в усіх джерелах серед земельних символів як другий герб Великого князівства Литовського.

Уже згадувалося, що на різних печатках великого князя Вітовта з документів 1401—1430 рр. фігурує хрест як герб Волині[167], а пізніші джерела подають його колористику як срібний хрест у червоному полі[168]. Після Люблінської унії 1569 р. (утворення Речі Посполитої) Волинь приєднано до Корони Польської. У привілеї для Волинської землі зазначалося, що тепер при всіх громадських справах та на земельних корогвах слід разом зі своїми давнішими гербами використовувати польського орла[169].

З частини території, яка доти адміністративно входила до складу Волинської землі, 1565—1566 рр. було