Читати книгу - "Поліція"

ти потурбуєшся про те, щоб нам виділили людей, які завтра з раннього ранку їздитимуть цим трамваєм. Плюс нам потрібна ще пара людей, щоб до кінця дня каталися трамваями звідси до Фрогнер-парку, на випадок якщо Валентин повертатиметься тією ж дорогою. Добре?

Коли Катрина і Бйорн пішли до інших поліцейських, щоб розподілити обов’язки, Беата підійшла до трамвая, в якому помітила Валентина, і подивилася на скло. Із смужок, намальованих ним на склі, стікали цівки води. Він намалював візерунок, який повторювався, як на тасьмі. Вертикальна риска, а слідом за нею — коло. Один ряд за іншим, поки не вийшла квадратна матриця.

Може статися, це не так і важливо.

Але, як говорив Харрі: «Може, це неважливо і справи не стосується, але все одно щось та означає. І ми починаємо шукати там, де ясно, там, де ми що-небудь бачимо».

Беата дістала мобільний телефон і сфотографувала вікно трамвая. Несподівано їй прийшла в голову думка.

— Катрино, ходи сюди.

Катрина почула її і залишила Бйорна роздавати вказівки самостійно.

— Як усе пройшло вночі?

— Нормально, — відповіла Катрина. — Я уранці здала жуйку на аналіз ДНК, давши номер закритої справи про насильство. У них пріоритетом є вбивства поліцейських, але вони пообіцяли попрацювати над жуйкою якнайскорше.

Беата задумливо кивала, а потім провела рукою по обличчю:

— Себто — наскільки швидко? Ми не можемо мовчати тільки заради того, щоб нам дісталися честь і хвала, і тим самим дозволити доказові, що ймовірно містить ДНК вбивці, знаходитися у кінці черги.

Катрина, зіщулившись, подивилася на Бйорна, який жестами пояснював щось поліцейським.

— Я знаю там одну жінку, — збрехала вона. — Зателефоную їй і попрошу прискорити аналіз.

Беата подивилася на неї. Зачекала. Кивнула.

— А може, тобі просто захотілося, щоб ця людина виявилася Валентином Єртсеном? — запитав Столе Еуне. Він стояв біля вікна свого кабінету і дивився на жваву вулицю, на людей, що сновигали туди-сюди. На людей, які могли виявитися Валентином. — Зорові галюцинації часто трапляються при бракові сну. Скільки годин з останніх сорока восьми ти спала?

— Зараз порахую, — вимовила Беата Льонн таким тоном, що Столе зрозумів: їй необов’язково це робити. — Я дзвоню тобі, бо він дещо намалював на трамвайному склі. Ти отримав мою есемеску?

— Так, — відповів Еуне.

Він тільки почав сеанс терапії, аж раптом на телефоні, що лежав у висунутому ящику письмового столу, висвітилося повідомлення від Беати:

ПОДИВИСЯ ММС. ТЕРМІНОВО. ЗАТЕЛЕФОНУЮ.

І він відчув якесь майже збочене задоволення, коли, поглянувши в спантеличене обличчя Пола Ставнеса, сказав, що на цей дзвінок він має відповісти, причому підтекст прозвучав дуже виразно: «Це набагато важливіше, ніж твоє ниття».

— Ти розповідав мені одного разу, що ви, психологи, можете проаналізувати малюнки соціопатів і робити висновки про роботу їхньої підсвідомості.

— Ну, в Університеті Гранади в Іспанії розроблена методика, яка дозволяє робити висновки про психопатологічні розлади особи. Але при таких дослідженнях людям дають вказівку, що малювати. А це більше схоже на лист, ніж на малюнки, — сказав Столе.

— Правда?

— В усякому разі, я бачу букви «і» та «о». Але це ж так само цікаво, як і малюнки.

— Чим же?

— Рано-вранці в трамваї ти все ще в напівсні, і те, що ти пишеш, тобі диктує підсвідомість. А у підсвідомості є одна специфічна риса: вона любить коди і ребуси. Іноді вони незбагненні, в інших випадках напрочуд прості чи банальні. У мене була пацієнтка, яка жахливо боялася, що її зґвалтують. Їй постійно снився один і той самий сон: ніби вона прокидається через те, що дуло з башти якогось танка розбиває вікно в її спальні, рухається всередину приміщення і зупиняється тільки біля її ліжка. А з дула звисає шматок паперу, на якому написано «П» і «9». Напевно, може здатися дивним, що вона сама не зрозуміла цей дивний код,[25] але мозок часто камуфлює свої думки. Заради зручності, через почуття сорому, страху.

— І що означає той факт, що він малює «і» та «о»?

— Можливо, це означає, що йому нудно в трамваї. Не варто мене переоцінювати, Беато. Я поступив на психологічний факультет у той час, коли це була наука для тих, у кого бракує мізків, щоб стати лікарем або інженером. Давай я подумаю про це і передзвоню тобі, а то в мене зараз пацієнт.

— Добре.

Еуне відключився і знову подивився на вулицю за вікном. На іншому її боці, метрів за сто від вулиці Бугстадвейєн, знаходився тату-салон. 11-й трамвай ішов по Бугстадвейєн, а у Валентина було татуювання. Татуювання, завдяки якому його можна ідентифікувати. Якщо тільки він не скористався послугами професіоналів для його видалення. Чи не змінив його в тату-салоні. Малюнок можна змінити до невпізнання, додавши всього пару штрихів. Наприклад, якщо примальовувати півколо до вертикальної риски, то вийде латинська буква «D». А якщо перекреслити коло, то вийде норвезька буква «Ø». Еуне подихав на скло.

Позаду нього пролунало роздратоване покашлювання.

Він намалював на запітнілому склі вертикальну лінію і коло, як в отриманому ним зображенні.

— Я відмовляюся платити за цілу годину, якщо…

— Знаєте що, Поле? — вимовив Еуне, перебільшено чітко артикулюючи, і додав до свого малюнка півколо і навкісну риску. Прочитав: «DØ»[26]. Він стер напис із скла. — За цю годину можете не платити.

Розділ 22

Ріко Херрем знав, що помре. Він завжди це знав. Новим було тільки те, що він знав, що помре впродовж наступних тридцяти шести годин.

— Anthrax, — повторив лікар без звичного для тайців проковтування букви «р» з американським акцентом. Напевно, косоокий вчився медицини у Штатах. Отримав необхідну кваліфікацію для роботи в цій приватній клініці, пацієнтами якої напевно були тільки іноземці й туристи. — I`m so sorry.[27]

Ріко дихав киснем із маски, але навіть це було непросто. Тридцять шість годин. Лікар так і сказав: тридцять шість годин. Поцікавився, чи хоче Ріко, щоб вони зв’язалися з ким-небудь із його близьких. Можливо, вони встигнуть прилетіти, якщо сядуть на перший же літак. Чи хоче він бачити християнського священика? Він, часом, не католик?

За виразом обличчя Ріко лікар зрозумів, що пацієнт потребує додаткових пояснень.

— Anthrax is a bacteria. Its in your lungs. You probably inhaled it some days ago.[28]

Ріко все ще не розумів.

— If you had digested it or got it on your skin, we might have been able to save you. But in the lungs…[29]

Бактерія? Він що, помре через бактерію? Яку вдихнув? Де ж це могло статися?