Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

- Схоже, що ти ніколи не вважала мене своїм сином взагалі! Це твої статки для тебе дорожчі за дітей! - ця фраза мов різанула її по-серці. Вона опустила руки і мовчки дивилася їм у слід.

- Краще розкайтеся зараз, поки не пізно! Ми умиваєм руки! Будьте здорові! - Люся промовила це з докором, але її навіть було шкода Єлизавети. Зараз велична Єлизавета виглядала просто жалюгідно:

-  Ти... Ти... - вона так і нічого не сказала, коли двері з гуркотом зачинилися. Вона безсило опустилася у крісло.

Схоже, на весілля Анфіси ніхто не піде...

АНТОН І ВІОЛЕТТА

- Антон, що мені робити? Що буде з моїм сином? - нарешті Віола прийшла до тями.

- Віоло, я тебе прошу, заспокойся! З нашим сином все буде добре, ми його знайдемо! Я за будь-яку ціну знайду і посаджу того покидька, який це зробив до в'язниці! Ти ж мене знаєш! - він був переконливим.

- Мені негайно треба йти! Я маю вибачитися перед Анфісою, але так, щоб вона не запідозрила, що сталося! Я не хочу псувати її день і їй не можна хвилюватися! - вона витерла сльози долонею і випрямила спину.

- Я піду з тобою! Але, спочатку зроблю один дзвінок! - Антон вже набирав Сан Санича.

- Я не можу чекати! Мій син у них... - вона направилася назад до ресторану гордою, але трохи підкошуючою ходою.

- Віоло... Чекай... - гукнув в слід її Антон. Сан Санич моментально підійняв слухавку:

- Так, Антон! А я саме збирався телефонувати тобі!

- Що трапилося? - невже ще якісь додаткові проблеми з'явилися.

- Твого сина викрали! Це трапилося 3 год. тому посеред польової дороги, якою вони поверталися із дачі. Водій Віолиного авто зупинився, щоб допомогти водію авто, що стояло на узбіччі! З того позашляховика вискочило 4 кримезних чоловіки, вони побили водія і викрали Святослава з його нянею. На щастя, наш свідок повертався від родичів додому і викликав швидку та поліцію, тому водія вдалося врятувати. - не встиг він закінчити розповідь, як Антон його перебив:

- А якже батьки Віоли, вони ж були разом із Святославом?

- З ними усе гаразд, вони вирішили ще кілька днів побути на дачі, тому їх не було у тому авто! - запевнив його Сан Санич.

- Слава Богу! Віола цього не витримала б! Що ще? - продовжував Антон.

- Свідок бачив авто і 4 чоловіків в масках, але не запам'ятав номери авто... Камер там немає, це ж поле, але ми вже перевіряємо відео з відео-реєстратора свідка. Сподіваюся знайдемо, якісь зачіпки!

- Ці покидьки вимагають 50000$ викупу і щоб Віола відмовилася від контрольного пакету акцій, інакше вб'ють Святослава. Телефонували з прихованого номеру і розмовляли не більше 3 хв. Це ретельно спланована операція! - зробив свої висновки Антон.

- Отже, наші підозри збігаються! Думаю, тут замішана Єлизавета! А одна із умов викрадачів - відмова Віоли від контрольного пакету акцій "FOX" це доводить, все інше - думаю пов'язано із тобою і твоїм батьком! - зробив заключення Сан Санич, але треба тепер це довести.

- Так, думаю Єлизавета вирішила вбити двох зайців одним пострілом! Але, несподівано з'явився цей водій, з ним теж щось не чисто! Продовжуй допит, я скоро буду! - він вже збирався покласти слухавку, коли Сан Санич додав:

- Наш свідок - це не він, а вона... Жінка-водій, яка поверталася додому від родичів саме у той час, коли сталося викрадення. Дуже дивний збіг!

- Я зрозумів, вже їду...

Це виглядало дуже дивно, свідком була жінка, яка знаходилася там одна, в той самий час і в тому самому місці, де сталося викрадення. Треба терміново її допитати.

***

Паніка Віоли все більше і більше наростала, стан був на межі істерики, але вона намагалася її контролювати. Вона швиденько підійшла до Анфіси попрощатися, хоча ще було зовсім не пізно:

- Анфісочко, Олег, мені дуже шкода, що я мушу вас покинути. Я не дуже добре почуваюся. - в її голосі відчувалося сильне хвилювання.

- Що у тебе з голосом? Все добре? - Анфіса теж почала хвилюватися.

- Вона трохи перебрала! Я відвезу її додому! - Антон, як лицар підійшов до Віоли ззаду і обійняв за плечі.

- Антон, але ж ти теж вживав алкоголь... А якже весільний торт? Фаєр-шоу..? - Анфіса нічого не зрозуміла, втрутився Олег:

- Люба, у тебе є я - твій чоловік і тато! Ми будемо з тобою завжди! Нехай Антон відвезе Віолу додому на таксі, розумієш? - він підморгнув своїй дружині.

- О, так звісно! Я навіть не ображатимуся! - нарешті до Анфіси дійшло. Що Антон з Віолою можуть більше зблизитися, якщо побудуть на одинці. Якби ж вона знала, чому насправді вони так швидко пішли...

Антон швидко вийшов з Віолою з ресторану, вони сіли в таксі, яке вона вже встигла замовити і направилися до поліцейського відділку. На Віолі не було лиця, вона була уся бліда, як смерть і плакала:

- Антон... Що мені робити? Якщо з Святославом щось трапиться, я цього не переживу! Я собі не пробачу!

- Віоло заспокойся, все буде добре! Телефонував Сан Санич, у них є свідок, зараз вони його допитують.

- Господи, чому вони забрали Святослава, що зробив їм мій син? Це я винна, я залишила його одного! Я мала бути там з ним... - Віола не переставала ридати.

- Тихо... Тихо... Все буде добре, обіцяю! - Антон притис її до себе і турботливо погладив по голові. Зараз він виглядав, як справжній чоловік, тримався рішуче, гордо і впевнено, а серце обливалося кров'ю. Святослав - його син і зараз він невідомо де, як він міг не хвилюватися. Він знайде тих покидьків і прикінчить їх власними руками, він стис долоню в кулак. Його переповнювала злість і ненависть, але зараз йому потрібно контролювати свої емоції. Вони під'їжджали до поліцейського відділку.

ТАЄМНИЧИЙ СВІДОК

Коли Антон увійшов у кімнату для допитів, його здивуванню не було меж. За столом сиділа Люся - секретарка Віоли:

- Люся, що ти тут робиш? - запитав здивований Антон.

- Антон Тимофійович, вітаю. Я тут в якості свідка по справі з викрадення Лисиці Святослава Антоновича - вашого сина, думаю ви вже знаєте про це. - вона говорила впевнено і таємниче, ніби точно щось знає.