Читати книгу - "Коли спалахують зорі, Наталія Ольшевська"

- Нам сюди, - відчиняє переді мною двері та проводить до просторого приміщення з випуклою стелею. Щось натискає на стіні і світло зникає, та за мить над нами з’являється проекція зоряного неба. Адам перехоплює мою руку, поки я зачаровано дивлюся на кожну сяючу точку.

- Яка краса…

- Лягай, - підводить до середини приміщення, де лежать два крісла-мішки. Щойно вмощуємося, Адам відразу ловить мою руку та переплітає наші пальці.

- Це Чумацький Шлях, галактика у якій ми живемо. Всесвіт складається саме з них, - коментує, коли з’являється зображення спіральної плями, - або Молочний шлях. Знаєш, чому його так називають? – повертає до мене погляд, коли я заперечливо махаю головою. – За однією з численної кількості легенд, Гера, покровителька шлюбу та жінок, відмовилася годувати грудьми незаконнонароджених дітей Зевса. І одного разу, коли вона спала, Гермес підніс до її грудей Геракла. Однак, Гера прокинулася та відштовхнула його і молоко, яке пролилося з її грудей, утворило Чумацький Шлях. У перекладі з давньо-грецької слово «галактика» й означає «розлите молоко». Ось, наша Сонячна система.

   Слухаю, коли він називає кожну планету та озвучує цікаві факти. Називає найяскравіші зорі і розумію, що я зовсім його не знаю… Що ховається за захопливою зовнішністю окрім величезного серця? Про що він мріє та як уявляє майбутнє? Хочу дізнатися все.

   - А це твоє сузір’я, Діва. Воно друге за розміром на усьому зоряному небі, ось, дивись, - перехоплює мою руку та вказівним пальцем вимальовує уявні контури.

- Якась розкаряка, не бачу там нічого подібного, - чесно зізнаюся.

- Сама ти розкаряка. Саме тут розташована точка осіннього рівнодення, і знайти її можна по ось цій зірці, - знову наводить мою руку на яскравий спалах, - це Спіка, альфа сузір’я - простіше кажучи, найяскравіша зоря. Також поруч Мала та Велика Ведмедиці. А це - моє, - відтягує руки в сторону. - Бачиш червону зірку? Це Антарес, найзагадковіша зірка серед мільярдів інших, його називають суперником Марса, астрономи, досліджуючи зоряне небо, часто плутали червоне сяйво з поверхнею Марса. У цьому сузір'ї Сонце перебуває найкоротший проміжок часу за увесь рік.

   Адам далі розповідає про зоряні системи, сузір’я та народження нових зірок у яскравих туманностях, які схожі на полярне сяйво, поки я вловлюю кожну емоцію на його обличчі, жадібно закарбовуючи кожну посмішку та блиск в очах. Ніколи б не здогадалася, що любитель вуличних гонок на мотоциклах може мати таке романтичне захоплення.

- Звідки ти про усе це знаєш? – наважуюся запитати, коли зображення демонструє процес згорання комети.

- Ну… Я навіть не знаю, коли точно цим захопився. Ще у дитинстві. У моїй кімнаті було панорамне вікно. Засинаючи, я часто вглядався у нічне небо. Думав, що є спеціальна людина, яка вмикає зірки щоночі, а коли їх не було видно – у неї вихідний. Пізніше, коли батько, повертаючись додому, влаштовував скандали, я вибирався на дах та з’єднував ці сяючі точки між собою в хаотичні малюнки, поки з одного вечора до мене не почала приєднуватися мама. Вона розповідала легенди про кожне сузір’я та навчила їх знаходити на зоряному небі. Я давно цього не робив... - міцніше стискає мої пальці та вмовкає.

- Ти говорив про сварку, - обережно намагаюся дізнатися те, що мучить мене багато днів поспіль, - ви не спілкуєтеся?

- Ні, - відрізає різкіше.

- Можна запитати чому?

- Не місце і не час для цієї розмови, Клементинко. Минуле у минулому і я не хочу клеймувати ним майбутнє.