Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Впевнена. Можливо, іншим разом.
— Зрозуміло. Ти тільки не ображайся за такий прийом.
— Навіть не думала.
— Думала. Розумієш, це не дуже добре, що ти сюди прийшла. Для тебе. Якщо хтось дізнається... Загалом, я не хочу, щоб тобі знову перемивали кісточки.
— Мені більше немає до кого піти. Не до Віталіка ж.
— Це точно. Краще тут, під моїм наглядом.
Сергій посміхнувся, і Яна мимоволі задивилася на його рота. Він був зовсім іншим, не схожим на рот Остапа. Нижня губа повніша, і куточки вигиналися догори. Яна підвела очі, коли Вороний заговорив:
— Він тебе цілував?
— Хто?
Яна почервоніла від думки, що Сергій застав її за таким заняттям, як вивчення форми чоловічих губ. Ба гірше — порівнянням.
— Значить, Дуб теж спробував?
— Що?
Здається, зараз вона здатна промовляти лише щось коротке.
— Це.
Сергій раптово нахилився й притулився до її прочиненого від подиву рота.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.
