Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

насамперед завдяки Юрієві Горлісу-Горському, який яскраво змалював його у романі «Холодний Яр». Менш відомі отамани Платон Петрович Черненко з Криворіжжя, Віктор Чекірда з Поділля, Петренко з Радомишльського повіту, Іван Якович Чорногузько з Піщаного Броду та Іван Якович Чорноусов зі Шполянщини. Доля у них склалася по-різному, але всіх їх об’єднує спільне повстанське псевдо — Чорний Ворон.

У більшовицьких документах прізвище Івана Яковича Чорноусова часом пишуть як Черновус. А можливо, він був Чорновус — відомо ж, що чекісти, люди переважно чужої культури, часто спотворювали (інколи до невпізнання) прізвища і псевдоніми повстанців. А може, був він Білоус, бо в більшовицьких документах зустрічається і «простий козак» Білоус (Чорний Ворон) із Новоукраїнки…[382]

Точна дата народження отамана невідома. Походив він, як казали, з-під Товмача. Діяв на початку 1920-х. 1921 року в його загоні було 150 піших і 25 кінних козаків, добре озброєних. А от кулемет на всіх мали лише один.[383]

Оперував Чорний Ворон у Звенигородському, Черкаському, Чигиринському повітах, зокрема в Холодному Яру, лісі Чута, в Лебединських і Шполянських лісах, у районі сіл Товмач, Водяне, Шестаківка, Мліїв, містечок Білозір’я, Мокра Калигірка і Златопіль, станції Сердюківка, Виноградського монастиря, міст Городища, Сміли, Черкас, Чигирина, Єлисаветграда, Знам’янки та ін.

Ось що писали про отамана чекісти в «Доповіді таємно-інформаційного відділу при РНК УРСР, № 154» від 23 серпня 1921 року: «Черный Ворон — непримиримо хитрый и тупой враг. Вот его письмо в штаб, присланное с его представителем (приводим с сохранением стиля): а посему я, Иван Якович Черный Ворон — Черноусов, доверяю осветить с положением задач оружия моего отряда тов. Дейкусу и Маскамблитину, что как они ознакомлены с моей личной совестью и моим положением. ЧИКУ (ЧК. — Ред.) уполномачиваю их в дальнейшем работать совместно на благоустройство соввласти и прекращение братской и другой крови.

Будучи уже амнистированным, он, по донесениям агентуры, тайно продолжает убивать других амнистированных, выдавая это за деяния Советской власти, изменяющей своим обещаниям… (Амнистированные атаманы) ведут осторожную агитацию против Советской власти (Черный Ворон)…»[384]

Видно, дався отаман окупантам взнаки, бо називали його чекісти «непримиримо хитрым и тупым врагом». Нормальною мовою це означає, що Чорний Ворон був досвідченим і невловимим отаманом, який не піддався і на брехливі обіцянки «прощення».

Хоч все ж, як бачимо, одного разу отаман на «амністію» піддався… Чорного Ворона селяни підтримували, може, і через те, що гасла його були прості і зрозумілі: «Бий комуністів і кацапів!»[385] Про погляди отамана свідчать його відозви у вигляді віршів. Збереглася одна з них — «До населення України», підписана трьома отаманами — Чорним Вороном, Бідою і Ламай-Ярмом. Ось ця відозва:

Українці! схаменіця! буде спати, гей, просніця, Вже звернуло із півночі, протирайте свої очі. Вже світові півні співають, а ви й досі ще спите, Жиди братів ваших вбивають, а ви дома сидите. Хіба ще вам не надоїло од жидів ховаця, Свої хати кидать на встяж та в норах скитаця? Чи не луче йти до гурту, та брати в руку зброю, Та вигнати оцих Кацапів геть з Неньки додому. Нехай ідуть у Кацапщину та там і воюють, А то прийшли до нас у хату та тут порядкують. Ану, брати, всі до зброї! годі вам журиця Та станем за Україну з ворогами биця. Треба биця з ворогами, щоб добиця волі, Бо немає уже часу і нистало соли. А це все нам наробили прокляті кацапи, Зруйнували Україну і попалили хати. А ви в норах сидите, наче вам не жалко. Осталося із подвір’я чорненька кружалка. А як би ви, Українці, зібралися вмісці, То було б тоді Кацапам і Жидам всім тісно. Ану, брати Українці, подумайте гарненько, Та сходьтеся по два, по три до нас помаленьку. Ідіть усі Українці, як Ненькою довільні, Та вижиним всіх ворогів, тоді будем вільні, Тоді ненька Україна наc всіх пошанує, Як по її широких ланах козак запанує. І ни буде тоді в думці нам скитальна яма, Тоді вільно Україні крикнем неньці: «Слава!»[386]

1922 року Лебединський полк Чорного Ворона входив до складу Холодноярської організації.[387] На той час вона мала ще три полки, їхні командири (Мефодій Голик-Залізняк і Денис Гупало), як і Чорний Ворон, були заступниками отамана Загороднього.

Ось кілька більшовицьких зведень про працю Чорного Ворона. 19 липня 1922 року кременчуцький штаб Частин особливого призначення інформував начальника штабу ЧОН України і Криму: «Банда под руководством «Черный Ворон». 100 штыков, 30 сабель. Месторасположение: Виноградский монастырь, Млеев, Городище, Белозерье, Смела Черкасского уезда. Банда Черного Ворона 11 июня сделала налет на торфяные разработки у