Читати книгу - "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…"

Захисник Янаконди – стрункий, чорноокий піжон в сорочці апаш, розстібнутій на волохатих грудях, де провисає золотий хрестик, нахабно вимагає пред’явити паспорт згідно з Процесуальним кодексом. Хто ти такий, щоб вимагати?

Заминка.

Оголошено перерву. Лаврентьєв буде радитись… сам із собою, але… телефонічно.

Швидше б дати свідчення і вийти звідси, якщо випустять знавіснілі фанати Вовчиці.

Все. Суддя прийняв рішення: я – надто впізнавана в Україні особа, щоб пред’являти паспорт.

Піжон-захисник нахабно протестує. Мовляв, закон для всіх! Ростик відхиляє протест.

– Я беру на себе відповідальність, стверджуючи, що це справді колишній, на жаль, невдалий президент України Павло Глущенко, – тихо проказала Яна.

Нарешті даю свідчення.

– Мені жаль цієї талановитої жінки. Благородної і шляхетної. Вона зняла свою кандидатуру на мою користь під час президентських виборів. Ви розумієте рівень моєї вдячності їй, високий суде? Вона була одним із символів Майдану, Помаранчевої революції. Я високо оцінюю її подвиги. Її знає Європа. Вона входила до десятки найвпливовіших і… найкрасивіших жінок Європи…

Нардепи в перенаселеній, задушливій кімнаті без кондиціонера зашепотілись, замахали газетами, як віялами.

Змінилася варта.

Яна втупилася поглядом крізь мене, проштрикнула ним мої груди.

– Стверджую і свідчу: це видатна жінка нашого часу. Я радий, що був Президентом у час її прем’єрства.

Хтось за моєю спиною нерішуче зааплодував. Суддя став нервово підморгувати. Чи не ментам-охоронцям? Яна перешіптується зі своїм захисником. Тихо сміються. Чого? Я ж кажу правду на її користь. Виручаю.

– Але… на якийсь час від неї відвернувся її Ангел. Ситуація для уряду пані Тищенко склалася напередодні президентських виборів, у яких вона мала намір брати участь – складалася трагічно. Треба було підписувати нову газову угоду з Росією за новими цінами. Росія шантажувала, а альтернативи не було. Я вів переговори з президентом, він готовий був іти на компроміси, бо без нас вони не могли постачати газ у Європу. Треба було торгуватися, обстоювати національні інтереси, але вона, підкреслюю ще раз – жінка, хотіла довести, що здатна домовлятися з Росією, наперекір мені, Президенту-патріоту – капітулювала. Погодилася на кабальний контракт, що рівноцінно зраді національних інтересів у корисливих цілях. На шию України, високий суде, накинуто імперське ярмо, що загрожує існуванню нашої держави. Мені шкода колишньої соратниці. Щиро жалію її, але за злочини такого вседержавного масштабу треба відповідати. Цей суд має бути повчальним для інших. Все. Я посвідчив те, що веліли правда і совість.

Зала загула. Нардеп Косько із колишніх великих прихильників викрикнув щосили, навіть із відчаєм:

– Ти – аморальний виродок! Як зможеш жити між нами?!

Суддя наказав вартовим міліціонерам виставити Коська із зали. Виникла штовханина, важке надсадне дихання. Кілька статуристих грифонівців[97] попід пахви винесли Коська за двері і спустили його по східцях, де він ледве встиг ухопитися за бильця і втриматись від падіння.

Прокурори поставили занадто «цнотливі» і банальні запитання: чи саме ви, пане президенте, внесли до Верховної Ради кандидатуру на посаду прем’єр-міністра Яни Тищенко?

Це було смішне запитання, оскільки йшлося про конституційну норму. Однак я відповів чесно:

– Так. Я вніс кандидатуру Тищенко. І визнаю, що це була моя велика помилка.

Адвокат Яни, знаменитий український юрист, який не раз вигравав складні політичні справи, попросив дозволу на запитання. Лаврентьєв щось прогундосив, і захисник зрозумів, що це дозвіл.

– У базовому документі, що став основою сфабрикованого звинувачення, немає підпису прем’єр-міністра Тищенко. Є підпис керівника державного господарського суб’єкту пана Піддубного. Чи підтверджуєте ви, що уряд Яни Тищенко формувався за квотами «п’ятдесят на п’ятдесят», себто половина міністрів – ваші, друга половина – Яни Тищенко?

– Підтверджую. Дві рівноправні партії хотіли створити державницький уряд.

– Ви особисто забрали собі газовий бізнес і призначили Піддубного керівником. Він підписав кабальний контракт. Але після того, як ви відкликали його з Москви за годину до підписання вигідної для країни угоди, якої домоглася прем’єр-міністр. Того ж дня у вашому президентському кабінеті відбулася спішна нарада за участю представника корупційної посередницької структури Кремля, проти якої запекло воювала прем’єр. Там був присутній ваш брат, власник газової фірми, що входила до тієї структури. Були кілька газових олігархів. Були, звісно, ви. Для чого ви збирали цю «чорну раду»? Газову. Після якої ціна на російський газ виросла вдвічі? І Тищенко змушена підтримати цю нову угоду, бо Україна була на грані технологічної катастрофи. Як і Європа.

– Я відхиляю це запитання. Воно не має відношення до справи. Адвокату роблю ще одне, останнє, попередження. Ставте конкретні питання.

Зала ревнула:

Гань-ба! Гань-ба! Га-ньба!

Суддя Лаврентьєв знервувався і став підморгувати невідь-кому. Кричали всі, опріч дипломатів, він не знав, кого саме вивести із зали суду.

Грифонівці заметушилися, взяли Яну в щільне кільце.

Суддя оголосив перерву.

Вочевидь, йому треба було з кимсь порадитись. Хай швидше радиться і закінчує