Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

небо, до землі прилипле. Дзвонить ніч на площі Юра. Хрест неначе ключ могутній. І стає, мов тінь похмура, нерозгадане майбутнє. П'ятниця, 24 березня 1933 Кличу
Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні, бичовані батогами, злітають пісні. Це тобі я складаю дань слів, динаміко суворих днів! Хоч в саду понад сливою романтичної пташки нема, мов добою щасливою, своє серце виспівую, бо мовчати не можу, дарма! Моя пісня тобі і мій спів, динаміко суворих днів! Ось вітрами дебелими вже надходить епоха світань. Не словами веселими з баладовими селами — різко кличу в майбутнє: повстань! Це для тебе любов моя й гнів, динаміко суворих днів! Середа, 18 серпня 1933 Ранок юнаків
Вилітають — лиш стопи дзвенять, аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, мов туман, коли вітер шугне, буря кроків пливе в запашне, промінливе повітря та гне по дорозі усе, мов солому. На піску, на камінню дзвінкому в бігу ноги скресали вогня. Ні, даремно було би спинять, ваші обрії, ваша земля вся. П’яний ранок — кучеряве дівча на життя та на смерть поцілує. Наче іскри летять з обруча, в весняній, закосиченій кузні, це так сонячні стріли дзичать, коли б’ють вас у груди потужні, коли обрії головокружні приманливо розкриють глибінь і запрошують тут, куди тінь, наче яструб, над серцем колує. Підорвавшись стрілою з землі, вигук ваш залунає навколо. Попід небом, що в синій імлі, недосяжне, таємне, холодне, розгорнулось, мов книга безодні, розстелилось в дрімучі лани, хвилюванням тремкої струни переливний роздзвониться голос. Раннє сонце — молоде оленя прибігає з-за лісу до вас. Пролітають — лиш стопи дзвенять, лиш майдан під ногами співа. Кінчаючи
Кінчаючи цієї книги співні, п'янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаю останеться лиш попіл мрій. Бо ж пам'ятник крихкий лишаю турботі й радості своїй. Із збірки «Книга лева»
Перша глава
ЗНАК ЛЕВА