Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

В Амстердамі Локк також завершив свою другу працю, Two Treatises of Government, що стала згодом класикою лібералізму. Локк базувався на тому факті, що люди мають природні права, які не може скасувати жоден правитель: ніхто не вправі забирати чуже життя, здоров’я, свободу, власність або шкодити їм. Право одного індивіда закінчується там, де починається право іншого.

На думку Джона Локка, піддані передають владу правителеві тільки для того, щоб їх добробут покращувався, а їхнє майно перебувало під захистом, на відміну від стихійного стану. Якщо правитель дотримується угод, піддані зобов’язані зберігати йому вірність. Правління може бути законним, тільки якщо отримає згоду підлеглих і захищає природні права на життя, свободу і власність. Якщо такої згоди не надано, громадяни мають право на повстання. Права індивіда, які захищав Локк, і поставлена під сумнів роль королівських осіб як обраних Богом правителів і сьогодні залишаються наріжним каменем сучасної концепції демократії.

Локк повернувся до Англії лише в 1689 р., у почті дружини Вільгельма III Оранського, коли той роком раніше повалив владу свого свекра, короля Якова. Вільгельм і його дружина Марія були короновані як король і королева 11 квітня 1689 р. Працю Two Treatises of Government було опубліковано англійською. За бажанням Локка, вона була анонімною. Лише в своєму заповіті він зізнався у своєму «батьківстві».

У працях історика науки Гарольда Кука знаходимо захоплю­ючий аналіз історії інтелектуальних рухів, які виникають унаслідок спілкування з іноземцями. Марк Грановеттер і низка інших дослідників зі соціолінгвістики виявили, що часто нові знання і нові слова швидше входять до вжитку не завдяки близьким друзям та родичам, а через неофіційні кола знайомих. Люди із зовнішнього оточення, наприклад діти друзів, поширюють інформацію про нові слова, винаходи і модні тенденції. Вдалим прикладом цього явища у наш час є інформаційні технології та соціальні медіа. На думку Марка Грановеттера, найвпливовішими винахідниками часто стають люди, які мають багато зв’язків і зазвичай опиняються в найкращому місці, в найкращий час для обміну ідеями.

Коли розширення зв’язків віддаляє людину від кола її близьких, це заразом дає їй можливість бувати у різних спільнотах. Гарольд Кук уважає, що лінгвістична модель пропонує ґрунтовне пояснення історії інтелектуальних рухів. Згідно з нею, інтелектуальні рухи пов’язані з поїздками і спілкуванням у неофіційному середовищі. Поїздки дають можливість зустрітися з незнайомими людьми, поспілкуватися, творчо обмінятися словами, ідеями, ба навіть помилками. Після зустрічей люди часом вирішують підтримувати зв’язок. Таким чином створюється вільне середовище, де відбувається обмін листами, книжками та різними подарунками. На думку Кука, саме в таких неофіційних колах створювалися поняття, відомі нам сьогодні як «Ренесанс», «наукова революція» або «Просвітництво».

Кук зазначає, що у купців і дослідників є багато спільного: подорожі, нестандартний погляд на речі, взаємообмін, здатність до порівняльного аналізу, надійність і прагнення досягти кращого майбутнього через власну діяльність, а також стандарти прямої і точної мови. На думку Кука, саме завдяки цьому виникло сучасне розуміння науки. Про велике значення ясності висловлюються також Декарт, Спіноза і Локк.

Рене Декарт підкреслював значення сумніву як відправної точки всіх знань людей. Джон Локк був уражений ясністю думки Декарта, усвідомивши, що філософія може бути чимось іншим, крім красномовного конструювання концепцій. Локк підкреслював значення особистих спостережень як джерела інформації: людина не має вроджених ідей — знання народжуються з досвіду та спостережень.

У решті Європи представники вищих верств суспільства говорили прикрашеною алегоріями та символами мовою. Стиль мови відбивав ієрархію і суспільні відносини. Голландські купці говорили один з одним прямо, на рівних. Те, що людина висловлюється чітко й послідовно, свідчило про чесність і надійність. Чіткість була важливою й у науковій аргументації та аналізі. Подібний реалізм поширювався також на мистецтво. Популярності набули зображення побуту та повсякденного життя людей.

Художники відкинули стару королівську і католицьку традицію. Голландське мистецтво наново винайшло себе. На відміну від барокових живописців решти Європи, голландці не ідеалізували те, що зображали, не прагнули показувати лише розкіш. Було дуже мало релігійних мотивів. Замість цього зображали селянське життя, пейзажі, міста, море і квіткові композиції. Ян Вермер малював голландців у повсякденні. Його роботи прості та сповнені спокою, утім, вони змальовують кожний об’єкт як цінність.

Одним із найвидатніших художників був Рембрандт ван Рейн, що розпочав свою кар’єру як успішний портретист. Він ніби розповідав на своїх полотнах історії, зображаючи людей у різних настроях і образах. Він уміло грав світлом і тінню, але разом із тим був непохитним у своєму реалізмі. Його навіть критикували за те, що він з більшим задоволенням змальовував потворність, аніж красу.

Наприкінці XVII ст. Нідерланди поступово втрачали свої позиції. Хоча Вільгельм III мав більше влади, ніж його попередники, він відмовлявся делегувати свої повноваження. Коли Орансько-Нассауська династія переїхала до Англії, амстердамці запропонували обговорення деяких рішень перенести до Амстердама. Проте Вільгельм на це не погодився. Багато активних містян відходили від справ. Місто продовжувало процвітати, але про колишню працелюбність вже не йшлося. На думку Деріка Регіна, амстердамців занапастило багатство. Замість того, щоб працювати, вони полювали за титулами. Стали більше звертати увагу на те, як людина виглядала, аніж на те, що вона робила.

Хоч Амстердам і був тихою гаванню для європейців, прапор Нідерландів символізував рабство для корінних народів їхніх колоній. Cвобода, яку пропонувала