Читати книгу - "Кривавими слідами"

та гарантійний талон на рушницю «Kral Champion» від третього січня цього року, чотири паспорти, два фотознімки підозрюваного, ідентичні тим, що на копії підробленого паспорта, і посвідчення водія. Більше того, у ноутбуці Базилюка знайшли файли з навігатора про знаходження його транспортного засобу в дні напередодні вбивства. Він намагався видалити їх з основних папок ноутбука, але файли збереглися в «кошику». На записах зафіксований неодноразовий рух автомобіля біля будинку потерпілого. – Кир’ях зробив невелику паузу, аби Шевчук, нарешті, збагнув, що не зможе відкараскатися і запитав: – То що, розповісте нам мотив скоєння злочину? Чи нам знову самим про все повідомляти?

– Це я вбив Мáрко, – уперто повторив Шевчук. – Я захищався.

– Он воно як, – зацікавився Єгор. – І як же вам загрожував потерпілий? – поклав лікті на стіл, узяв до рук ручку і покрутив її пальцями. Сьогодні він зняв (причому самостійно) пов’язку з лівої руки. Лиш частково перев’язав саму рану. Звісно, поранення давало про себе знати, проте порівняно несильно.

– Я вбив його необережно. Я захищався, – повторив Шевчук власну версію.

– Ну гаразд, припустимо, що саме так і було, – вирішив погодитися Скляр. – Але ж навіщо ви принесли із собою зброю? Звідки ви знали, що у вас виникне настільки серйозний конфлікт, що доведеться захищати своє життя?

– Все дуже просто, – спробував запевнити підозрюваний, – ми були не в дуже гарних стосунках. Ви маєте про це знати. Ми з Мáрко припинили спілкуватися, коли я дізнався, як він повівся з Ілоною.

– Ваша сестра, навпаки, запевняла, що попервах ви були на його боці, коли вона хотіла позбавити свого чоловіка батьківських прав. Що це? Ви з нею погано продумали свою казочку?

– Ілона не причетна до злочину, – майже прошипів від злості затриманий.

– У нас записи ваших дзвінків із того, другого номера. Який, ви думали, нікому невідомий. Коли ми з допомогою нього дізналися про ваше так майстерно продумане алібі, ми відправили запит у «Водафон», звідки отримали повний перелік дзвінків із нього, – порадував Кир’ях новою несподіванкою.

– Після того, як ви ним фактично ніколи не користувалися, – Єгор пильно вдивлявся в обличчя затриманого: слідак люто ненавидів убивць і зараз неабияк тріумфував, що, нарешті, впіймали справжнього злочинця, – ви вирішили вжити його для своїх підступних цілей. Відтак ми визначили, що із цього номера і на цей номер здійснювалися та отримувалися дзвінки з кількох номерів. Серед них є і вашої двоюрідної сестри. Її вже теж заарештували за підозрою в співучасті в злочині. Після вас ми допитаємо її також. Що стосується Базилюка, то серед усіх номерів (хоч вони у вас і не занесені в «Контакти») є і його номер.

– Із допомогою даних мобільного оператора «Київстар» ми встановили його місцеперебування, – похвалився опер. – На жаль, далеко від Рівного. Проте, дякувати Богу, не настільки далеко, аби вашого, так би мовити, поплічника неможливо було повернути в місто і покарати за скоєний злочин. У хвилини, коли ми тільки починали допит, наш колега, який заходив сюди ненадовго, повідомив про його затримання. Тож зовсім скоро він повернеться сюди. А за допомогою одорологічної експертизи ми зможемо точно встановити, хто з вас перебував у будинку Мáрко Вітторіно і, урешті-решт, натиснув на гачок, – резюмував Кир’ях.

Шевчук із нерозумінням глянув на опера. Відтак на свого адвоката. Її обличчя видавалося кам’яним і майже сірим. Інтуїтивно Шевчук зрозумів, що новина більш серйозна за своїми наслідками, ніж можна було б думати спочатку.

– Одорологічна експертиза[23], – вже навіть не приховуючи свого тріумфального погляду, почав пояснювати Єгор, – дозволить нам за запахом встановити, хто з вас перебував у будинку жертви. Ми вилучимо запахові сліди в будинку та ваші з Базилюком. Усе просто, як два по два, – розвів руками Єгор, широко посміхаючись.

* * *

Субота, 2 лютого 2019 року. 18:45

Скляр перечитував отримані від підозрюваних свідчення. Слідак прекрасно розумів, що вони і є справжніми злочинцями, проте за законом прямо називати їх убивцями не мав права. Презумпція невинності. Ти не винен, доки не доведена твоя вина. А довести можна лише в суді. Тож поки ці троє лише підозрювані.

На першому допиті Шевчук так і не відмовився від своєї заяви, що спільників не мав, а все вчинив сам. Поліцейські чудово розуміли, що заарештованому не уникнути покарання і він тільки тягне час, аби щось придумати. Або ж ця мовчанка – для того, аби не бовкнути зайвого. А далі в тихій, спокійній обстановці обговорити з адвокатом усі деталі й вирішити, як діяти.

Учора вранці вони провели допит Ілони Вітторіно. Жінка заперечувала будь-яку причетність до справи, стверджуючи, що брат усе придумав і втілив у життя самостійно. Єгор усвідомлював, що, передбачивши подібний розвиток подій (себто арешт когось одного з них), кузени заздалегідь домовилися заперечувати вчинення вбивства групою осіб.

І досі слідак відчував неприємний осад після розкриття злочину. Він хоч і знав від самого початку, що Ілона Вітторіно має найбільш резонний мотив, та жодного разу не хотів вірити, що це саме вона. Думка, що в неї незаперечне алібі, його неабияк тішила. Надто ця жінка йому сподобалася. Не як жінка, а як людина. І вкотре він переконався, що вірити нікому не можна. Така вже в нього робота – кожного разу в цьому переконуватися.

А ще він зрозумів, що так нашорошувало його з першого дня розслідування. І мучило постійно. Коли на місці злочину він відчув, що щось пропустив. Тоді зауваження Ілони Вітторіно йому видалося дещо дивним, та він не надав йому того значення, якого варто було: «Ну, а вам би сподобалося, якби ваша дівчина стала пропонувати колишньому хлопцеві поновити стосунки?» Чому саме «дівчина», а не дружина? Звідки вона знала, що в нього є дівчина чи що він не одружений? Ось що тоді його насторожило, та він не надав цьому важливого значення.

Слова «дівчина» чи «дружина» можна бовкнути навмання. Це насправді не є показником. І тільки сьогодні довідався (після допиту Базилюка), що, використавши свої зв’язки, колишній працівник правоохоронних органів відразу дізнався, хто саме розслідуватиме справу. А заразом і інформацію про самого Скляра. Убивці хотіли повністю контролювати процес, навіть після скоєння злочину. Тож Ілона Вітторіно тоді банально бовкнула зайвого.

Скляр тепер зрозумів, що видалося йому не так в очній ставці Віталіни Волошко та Ілони Вітторіно, коли він