Читати книгу - "Infernale. Пекельний сеанс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Звісно, — відповів Анрі. — Але цей тип омани роками підтримував на плаву багатьох людей.
Його білі зіниці бурили Вітмена.
— Мало того, у нас тут поки що немає повної картини. Кажете, є інші коди?
— Загадки, — сказав Чарлі. Він через силу присів до краю стола, приєднуючись до них. Постукав по своєму блокноту. — Та якщо ми хочемо продовжувати, треба з’ясувати наступну відповідь.
— Перше, що я помітила у цій загадці, — сказала Макбрайд, — це те, що вона містить чіткі інструкції: «зійдіть униз», «підніміться», «позаду» тощо. Він дає нам напрямки, щоб знайти шлях.
— Але треба звідкілясь почати. Потрібна якась відправна точка, — зауважив Чарлі.
— Як щодо цього: «Мері Рекс утратила свою коштовну прикрасу».
— «Прикрасою» може бути еліксир — камінь чи що там.
— «Рекс» латиною означає «король», правильно?
— Може, він каже про Марію, королеву Шотландії? — спитала Макбрайд. — Щось пов’язане з Голірудським палацом?
— «Місце, де холод і жорстокість», еге ж? Як вона цього стосується? — сказав Чарлі.
— Мала жахливий смак на чоловіків і втратила голову на ешафоті. Щось не віриться у такий зв’язок, — сказав Вітмен.
Макбрайд подивилася на Анрі.
– Є ідеї?
Анрі погладив бороду.
— Не впевнений.
— Не вважаєте, що він посилається на королеву Марію?
— Може, й так — випадково. Але звернув увагу на дещо інше.
Усі напружено дивилися на нього.
— Мовний зворот, — з усмішкою відповів він.
— Тобто?
– Інші імена: Вокер, Аллан.
— Це вам про щось каже?
Він зняв із полиці іншу книгу. Це була вікторіанська мапа Единбурга. Він приклав палець поблизу Королівської Милі й провів ним біля мостів у напрямку якихось завулків із незрозумілими назвами, що пронизували Милю з обох боків.
— Як він, у біса, це робить? — пошепки спитав Чарлі Вітмена.
— Завулок Аллана, — мовив старий.
— Дайте мені глянути, — сказала Макбрайд. — «Завулок, де мешкав колись Аллан».
Поблизу був ще один завулок, названий на честь Вокера.
— Він дає нам вказівки, як проминути ці вулиці до наступної підказки, — сказав Анрі.
— Але до чого тут Марія, королева Шотландії? — спитала Макбрайд.
— Ні до чого, — відповів Вітмен. — «Рекс» латиною означає «король», англійською «king»: Мері Кінґ. Він каже про ще один завулок?
— Дуже важливий і знаменитий завулок, справді, — відповів Анрі. — Під час модернізації міста — зауважте, це було XVII сторіччя — вони звели адміністративну будівлю Міських Палат поверх деяких вулиць. Одна з них — вулиця Мері Кінґ.
— Рік тому в газеті була стаття про це місце, — згадала Макбрайд. — Там сказано, що її викупила якась компанія, і тепер її реставрують, перетворюють на атракціон для туристів — привиди, духи і все, як звичайно.
— Ми маємо потрапити у цей завулок, — сказав Вітмен. — Сьогодні.
— Вам знадобиться хтось, щоб відчинити двері, — сказав Анрі, дивлячись на Вітмена. — І ліхтарики. Зрештою, там унизу темно. Як і завжди у схованках.
— Схованках? — перепитав Чарлі.
— Звісно, юначе. Завулок Мері Кінґ існує лише під землею, — сказав Анрі. — Він похований під містом.
Частина V6 грудня
31
Он де вона.
Коли детектив-інспектор Ґай Джонсон починав стеження за нею, він цього не очікував.
Пригнувшись у тіні, він спостерігав, як його напарниця йде через міст Георга Четвертого в супроводі двох типів — обидва підозрювані у справі пожежі та зникнення в Архіві. Не схоже було, щоб ці двоє погрожували їй, і це стривожило Джонсона. На мить він замислився, чи не можуть бути вони спільниками Макбрайд у якихось темних справах.
Він витягнув мобільний і набрав її номер. І в ту ж мить побачив, як Макбрайд дістає з кишені телефон. Вона кинула погляд на визначник номера, а тоді натиснула кнопку. На тому кінці лінії увімкнулася голосова пошта.
Коїлося щось дивне. Останнім часом він засипав її дзвінками і SMS-повідомленнями, питаючи, що сталося, але вона так і не відповіла.
Потім з’явилися ті троє. Він бачив, як уже деякий час вони йдуть по слідах Макбрайд та інших. У душі він раптом відчув такий жах, що ледве міг зберігати спокій. Але він примусив себе: ще був не час. Він зрушить із місця, лише коли з’ясує ситуацію. А це буде вже скоро. Він вирішив і далі триматися в темряві й спостерігати за кожним їхнім кроком. Продовжувати стеження до слушної миті.
Його напарниця у великій небезпеці. Він відчував це.
* * *Довгий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Infernale. Пекельний сеанс», після закриття браузера.