Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

— Справді?

У Майї залоскотало задній бік шиї.

— Я погоджусь, що Том Дуґласс справді був у тому сараї — це точно хороша наводка, однак загадкове джерело вас обдурило, чи не так?

Кірс підвівся й підійшов до екрану.

— Я припускаю, — мовив детектив, указуючи на пляму в бейсболці, — що це і є ваше загадкове джерело?

Майя не відповіла.

— Припускаю, що це чоловік, просто так припустімо, що це чоловік, здається, я бачу тут волосся на обличчі… Припустімо, що саме він привів вас до сараю.

Майя склала руки й поклала їх на стіл.

— Що як справді привів?

— Він, вочевидь, був у вашій машині, так?

— І що?

— Те, — Кірс розвернувся, обперся кулаками на стіл і нахилився до неї, — що ми знайшли кров у вашому багажнику, місіс Буркетт.

Майя не ворушилася.

— Четверта позитивна. Та ж група крові, що й у Тома Дуґласса. Може, розкажете нам, як вона туди потрапила?

Розділ 29

Група крові збігалася, однак результатів аналізу ДНК, який мав підтвердити, що кров у багажнику справді належала Тому Дуґлассу, ще не було. Цього було недостатньо, щоб затримати її.

Однак вони підібралися дуже близько. Час спливав.

Кірс визвався відвезти її додому. Цього разу вона прийняла пропозицію. Перші десять хвилин поїздки вони сиділи мовчки. Кірс зрештою порушив тишу.

— Майє?

Вона дивилась у вікно. Думала про Корі Рудзинські, чоловіка, який, у певному сенсі, усе це почав. Саме Корі оприлюднив те відео бою з вертольота, з якого почалось її падіння. І знову вона повернулася в минуле, до своїх дій у тій місії, до свого рішення вступити до війська, до того всього. Але насправді тим, від чого її життя почало розвалюватися, що безпосередньо призвело до смертей Клер та Джо, була публікація тієї клятої плівки.

Чи Корі Дзвін скористався нею?

Майя так хвилювалася, чи довіряє він їй, що забула, що навряд чи мудро довіряти чоловікові, який стільки зробив для її знищення. Вона згадувала його слова. Корі сказав, що Клер прийшла до нього, зв’язалася з ним через веб-сайт. Майя прийняла це. Але чи це правда? Подумай трохи. Те, що Клер могла зв’язатися з Корі, намагаючись спинити публікацію того аудіо, мало сенс. Але так само змістовним, якщо не більше, було припущення, що Корі сам міг вийти на Клер, використати те аудіо або для маніпуляції нею, або ж для прямого шантажу, змусити збирати інформацію про Буркеттів та «ЕАС Pharmaceuticals».

Чи маніпулював Корі і Майєю?

Міг він зайти так далеко, щоб підставити її у вбивстві Тома Дуґласса?

— Майє? — знову Кірс.

— Що?

— Ви з першого дня мені брехали.

«Годі», — подумала Майя. Саме час перехопити ініціативу.

— Керолайн Буркетт сказала мені, що ви берете хабарі від їхньої родини.

Кірс, може, навіть усміхнувся.

— Це брехня.

— Справді?

— Так. Тільки я не знаю, чи Керолайн Буркетт збрехала вам, — він швидко глянув на неї і знову зосередився на дорозі, — чи ви брешете зараз, щоб відволікти мене.

— Небагато ж довіри в цій машині, так?

— Так, — погодився Кірс. — Але ваш час спливає, Майє. Брехня ніколи не вмирає. Можна спробувати її прикрити, але брехня завжди знайде дорогу й покаже себе знову.

Майя кивнула.

— Глибока думка, Кірсе.

Він хмикнув.

— Вийшло занадто, правда?

Вони під’їхали до будинку. Майя потягнулася до дверей, однак вони були замкнені. Вона глянула на Кірса.

— Я знайду відповідь, — сказав він. — Сподіваюся, вона не приведе знову до вас. Але якщо приведе…

Майя зачекала клацання дверей. Тоді одразу відчинила їх і вийшла, без подяки чи прощання. Усередині будинку переконалася, що двері зачинені, тоді рушила вниз темними сходами.

Підвал отримав друге життя як доволі модний «чоловічий барліг» — три пласких екрани, дубовий бар, кулер для вина, більярдний стіл, два автомати для пінболу. Але Джо поступово перетворював його на ігрову кімнату для Лілі. Панелі темного дерева зняли, стіни пофарбували в яскравий білий. Джо знайшов перебивні картинки з «Вінні Пуха» та «Мадлен»[48] на повний зріст і всюди їх розклеїв. Дубовий бар досі стояв там, хоч він і обіцяв його прибрати. Майї було байдуже, хоч би він і залишився. У дальньому кутку підвалу примостився домашній будиночок для ігор, придбаний ним у «Toys „R“ Us» на сімнадцятому шосе. Стилізований під форт («мужній», як заявив Джо), з кухонним куточком («жіночно», мало не заявив він, але інстинкт виживання взяв своє), робочим дверним дзвінком та вікном із віконницями.

Майя прямувала до сейфа зі зброєю. Вона зігнулася, поглянула на сходи, хоч і знала, що вдома сама, і тільки тоді притиснула палець до скла. Сейф міг запам’ятати до тридцяти двох різних відбитків, але працювали з ним лише вона та Джо. Майя думала, чи не додати туди ще й відбиток Шейна на випадок, якщо йому колись знадобиться щось із її зброї або якщо вона потребуватиме, щоб він дістав якийсь пістолет, але якось не було нагоди.

Подвійне клацання засвідчило, що відбиток розпізнаний і сейф розблокований. Майя повернула ручку й відчинила металеві двері.

Вона дістала «Glock 26», а тоді, щоб повністю заспокоїтися, перевірила, що вся інша зброя лежить на місці, що ніхто не заходив, не відчиняв сейф, нічого не брав.

Ні, вона не вірила, що Джо живий, але на цьому етапі треба бути впертою й божевільною для повного відкидання такої можливості.

Вона діставала зброю по одній, відкривала й ретельно чистила, хоча недавно це робила. Вона завжди це робила. Щоразу, як торкалася зброї, перевіряла її й чистила. Ця звичка, ця одержимість щодо зброї, мабуть, урятувала їй життя.

Або зруйнувала його.

Майя на мить заплющила очі.

Скільки божевільних сумнівів у всьому цьому, скільки зачинених дверей. Це почалось у кампусі Академії Франкліна Біддла чи на яхті? Це могло закінчитися просто там, у минулому, чи її бойова місія в Аль Каїмі якось повернула це до життя? Корі винен у тому, що розбудив цих привидів? Чи Клер винна? Чи публікація тієї плівки стала причиною? Поїздка до Тома Дуґласса?

Чи відкриття цього клятого сейфа?

Майя вже не знала. І не була певна, що її це взагалі тривожить.

Зброя на виду, та, яку вона показувала Роджеру Кірсу, уся була легально зареєстрована в Нью Джерсі. Вона була тут, записана й врахована. Майя простягнула руку до задньої стінки, знайшла потрібну точку, натиснула.

Потаємне відділення.

Вона не могла не думати про ту бабусину скриню в домі Клер, про те, як сама ідея несправжньої стінки й потаємного