Читати книгу - "Чарівне горнятко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ходи-но сюди, щось покажу!
Прийшла жінка, стала над ямою і дивиться. Він її ззаду штовхнув, і жінка тільки зойкнути встигла, як полетіла вниз.
Набрав дров будь-яких і приїжджає додому. Тут корови ревуть, а діти плачуть:
— Тату, де мама?
— Не плачте, діточки. Вона ще гриби збирає. Прийде. Скидав дрова, випряг коней і приходить до хати. Та діти далі плачуть. Переночували — вранці знову плачуть.
— Біда, — думає собі.— Погано я зробив.
Нагодував корів, зварив дітям їсти, а сам зібрав де які були вужиська, ланцюги, шнурки і їде по жінку.
Приїхав у ліс, на те місце, зв'язав усе докупи, на кінець камінь прив'язав і опускає в яму. Закоротке. Зняв із коней віжки. Мало. Накрутив віжок із сіна та берези, знову опустив — чує, вчепилася жінка. Тягне він, тягне догори, а то чорт. Опускає чоловік його назад, а чорт кричить:
— Тягни, золотий чоловіче, я тебе нагороджу за це.
Одну ніч із бабою переночував і посивів наполовину.
Змилосердився чоловік, витяг чорта.
— Я піду до царя, — каже чорт, — буду мучити його доньку. Ніякі лікарі не зможуть вилікувати її. Цар тоді шукатиме народних знахарів, і прийдуть царські посланці аж у твоє село. Скажи їм, що знаєш таке зілля, яке її вилікує. Як привезуть тебе до царського палацу, то скажи, аби залишили з нею наодинці. Ввійдеш і скажеш: «Ти, чорний, тут?» Я скажу: " «Тут». Скажи: «Виходь, бо я прийшов». Я тоді крізь вікно вискочу, а царівна одужає. Але запам'ятай, двічі не смієш користуватися цим способом.
Приїхав чоловік додому. Діти вже не плачуть — потроху забувають маму. Так пройшло три дні. На четвертий день скликають усіх людей до гміни — царські посланці приїхала народних знахарів шукати.
Взяв ґазда в торбу жменю зілля і пішов до гміни. Поліція бігає, народ сходиться. Як усіх зігнали, питають:
— Хто може вилікувати царську дочку?!
Ніхто не зголошується — мовчать.
А чоловік той стоїть ззаду і каже:
— Я знаю таке зілля, що її вилікує!
Залишив чоловік дітей під війтову опіку, а сам із поліцією їде до царського палацу.
Приїхали туди, зварив чоловік якесь зілля, заходить до хворої і питає:
— Ти, чорний, тут?
— Тут.
— Виходь, бо я прийшов.
Чорт утік, а царівна прийшла до пам'яті й почала ходити.
Цар дуже зрадів, що простий хлоп так швидко її вилікував.
Тоді цар каже:
— За це даю тобі фільварок і грошей, аби тобі добре жилося.
Приїхав чоловік додому і разом із дітьми перейшов жити у фільварок. Гроші має, то й дітей послав у школу.
Прожив він рік, а на другий знову приїжджають посланці від царя і кажуть:
— Треба їхати у другий край, бо іншого царя жінка хворіє на таку хворобу, як колись хворіла дочка нашого царя.
— Не поїду.
Перелякався ґазда, бо чорт йому заборонив удруге таким способом лікувати:
— Як не поїдеш, то цар смертю тебе покарає.
Бере чоловік знову жменю якогось зілля і їде. Приїхав, зварив зілля.
Заходить він до хворої і питає:
— Ти, чорний, тут?
— Тут. А чого ти прийшов?
Прийшов, бо та жінка, з якою ти спав у ямі, вже під дверима, за тобою прийшла.
Чорт вискочив з голови і каже:
— Роби собі тут, що знаєш, а я тікаю.
Цей цар ще нагородив чоловіка, і став ґазда жити і поживати. Як не вмер, то досі живе.
ПРО ВИМІНЯНОГО ХЛОПЧИКА[82]
Жив бідний хлоп. Мав осьмеро дітей, а не мав маєтку. Землі — лише десять арів, і мале телятко в стайні. їсти діти хочуть, а нема що дати.
Приходять жнива. Каже тоді жінка:
— Продай, чоловіче, телятко і купи хліба, бо повмираємо з голоду.
Що було робити? Повів чоловік телятко на торг. А до міста було далеко. Пройшов він кілька кілометрів і зустрічає незнайомого чоловіка, що веде за руку хлопчика.
Привіталися і питає незнайомий:
— Куди телятко ведете?
— Продавати.
— Давай договоримося так: я тобі дам цього хлопчика, а ти мені теля.
— Задумався бідний чоловік, як віддати теля, коли вдома діти голодні?
Якщо не хочеш поміняти, то я його зараз уб'ю. Пошкодував бідняк хлопчика.
— Та най буде, — каже, — міняймося.
Віддав теля, взяв хлопчину за руку і повертається додому.
Вибігла жінка назустріч:
— Купив хліба?
— Ні! Я теля заміняв за цього хлопчика.
— Як ми тепер будемо жити? — заплакала жінка.
— Якось воно буде, — каже хлопчина. — Я від вас піду тоді, коли розбагатієте.
Увечері разом із хлопчиною пішов бідняк до пана.
— Ти чого прийшов? — питає пан.
— Просив би ясного пана, аби нам наділив ділянку жати.
Пан тоді каже:
— Я ще не бачив, чи ви вмієте жати. Скільки вам дати?
— Скільки дасте, стільки буде.
— Даю десять гектарів жита і десять пшениці. Якщо за тиждень не вижнете, то заберу і хату, і город, і всю твою родину в темницю посаджу.
Хлоп стоїть — навіть слова не може вимовити. А хлопчина шепоче:
— Погоджуйтеся, вижнемо.
Склали договір. На другий день всі одинадцятеро вийшли в поле, але були такі голодні, що цілий день проспали, не могли жати.
Ввечері хлопчина каже:
— Ідіть додому, а я буду сам жати вночі.
Поки зійшло сонце, він вижав усе жито і пшеницю.
Вранці гаэда щось роздобув і несе хлопчині їсти, та як побачив, що хліб в полукіпки складений, злякався. Хлопчина побачив його, покликав. І лячно старому, але наважився, підійшов. Віддав сніданок, а сам роботу оглядає — ніде ні колоска на полі.
— Тепер ходімо до пана, — кличе хлопчина.
Прийшли, а пан криком зустрічає!
— Чого прийшли драби?
— Хочу, аби йшли ділити хліб.
Засміявся пан:
— Нема чого ще ділити. На один обід не заробили. Тоді каже хлопчина:
— Все ми зробили, як не вірите, їдьте і подивіться. Послав пан гайдуків. Вернулися вони і кажуть, що справді робота зроблена.
— Добре, — каже пан, — поїду ділити.
Хлопчина ще просить, аби пан заодно дав фіри привезти зароблене додому.
— Дам, дам, — обіцяє пан.
Дає ґазді сліпого і кривого коня на двох ногах, півтори драбини на возі, на рубель — палку, а на вужисько — шпагата кавалок.
Виїхали на поле, пан і каже:
— Скільки за раз, візьмеш, стільки твого буде.
Як почали вони брати, то забрали все, що нажали. Не стало їм ще верству доложити. Неподалік стояла скирта з пшеничними снопами. Просить хлопчина пана, аби дозволив взяти з неї снопів доповнити воза. Пан
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівне горнятко», після закриття браузера.