Читати книгу - "Червоний Дракон"

Коли він повернувся, то рудоволоса Ейлін і її колеги погодилися, що ця перерва пішла Доларгайду на користь. Він став спокійним. Працівники фотолабораторії практично не помічали, що він ніколи не користується робочою роздягальнею чи душем – він цього й раніше майже не робив.

Бабусині зуби знов лежали в склянці біля її ліжка. Нові зуби зберігалися під замком у шухляді письмового столу нагорі.

Якби Ейлін побачила Доларгайда в його дзеркалі, із новою вставною щелепою та новим чудовим татуюванням, у сліпучому світлі спортзали, то вона б закричала. Лише раз.

Тепер у нього є час, тепер немає потреби поспішати. У запасі в Доларгайда виникла ціла вічність. Це сталося за п’ять місяців до того, як він обрав Джекобі.

Джекобі першими прийшли йому на допомогу, першими піднесли його до Слави Становлення. Джекобі стали найкращими, кращими за все, що він знав.

Це було до Лідсів.

І зараз, коли він почав нарощувати силу й Славу, з’явилися Шермани й нова інтимність інфрачервоного світла. Така багатообіцяльна.

29

Щоб дістати все необхідне, Френсіс Доларгайд мав полишити свою територію при фотолабораторії «Ґейтвей».

Доларгайд завідував виробництвом у найбільшому відділі «Ґейтвею» – обробки домашнього відео, але, окрім того, на фабриці було ще чотири відділи.

Економічні кризи 1970-х сильно позначились на індустрії домашнього відео, а ще з’явилися такі конкуренти, як домашні відеомагнітофони. «Ґейтвей» мусив розширити сферу діяльності.

Компанія створила відділи, де записи з кіноплівки переносили на відеокасети, де друкували мапи з аерофотографічної зйомки, а також надавали приватні послуги невеликим комерційним кіностудіям, що знімали рекламу.

У 1979-му «Ґейтвей» урвав солідний шмат. Компанія уклала з міністерством оборони й міністерством енергетики спільний контракт на розробку й тестування нових емульсій для фотозйомки в інфрачервоному діапазоні.

Міністерство енергетики використовувало плівку для інфрачервоної зйомки в дослідженнях із теплозбереження. Обороні вона була потрібна для нічного рекогносціювання.

Наприкінці 1979-го «Ґейтвей» викупили в сусідстві невеличку компанію, «Бедер Кемікал», і вже там узялися за новий проект.

Доларгайд рушив через дорогу до «Бедер» протягом обідньої перерви. Небо було синім і геть безхмарним, мов його щіткою вишкрябали. Доларгайд обачно уникав дзеркальних калюж на асфальті. Після смерті Лаундза настрій в нього був пречудовий.

Усі працівники «Бедер», здавалося, вийшли на обід.

Потрібні двері він знайшов у кінці лабіринту коридорів. На табличці біля дверей було написано: «Світлочутливі матеріали ІЧ в процесі експлуатації. НЕ вмикати безпечне освітлення. НЕ курити. НЕ проносити гарячі напої». Над табличкою горіла червона лампочка.

Доларгайд натиснув кнопку, і за мить лампочка загорілася зеленим. Він зайшов у світлонепроникний тамбур і постукав у внутрішні двері.

– Заходьте, – мовив жіночий голос.

Прохолода й цілковита темрява. Джуркотіння води, знайомий запах проявника «D-76», легкий аромат парфумів.

– Мене звати Френсіс Доларгайд. Я прийшов щодо сушарки.

– О, добре. Перепрошую, що говорю з повним ротом. Я саме закінчую обідати.

Він почув, як папір мнеться й падає в сміттєвий кошик.

– Власне, сушарка потрібна Ферґюсону, – сказав голос у темряві. – Він у відпустці, але я знаю, куди її ставити. У вас є така одна в «Ґейтвеї»?

– У мене їх дві. Одна – більша. Він не сказав, скільки в нього місця.

Службову записку щодо сушарки Доларгайд побачив кілька тижнів тому.

– Я вам усе покажу, якщо трохи зачекаєте.

– Гаразд.

– Притуліться спиною до дверей, – у її голосі почулись інтонації бувалого лектора, – зробіть три кроки вперед, і ви відчуєте під ногами кахлі, а тоді ліворуч намацаєте стілець.

Доларгайд знайшов його. І опинився ближче до жінки. Він чув шерхіт її лабораторного фартуха.

– Дякую, що завітали, – сказала вона.

Чистий голос із легкими залізними нотками.

– Ви очолюєте відділ обробки у великій будівлі, так?

– У-гу-у-у.

– Той «містер Ді», який пережене на гречку кожного, хто неправильно заповнить заявку?

– Той самий.

– Я Реба Макклейн. Сподіваюся, у нас тут усе гаразд.

– Цим проектом я більше не займаюся. Тільки спроектував темну кімнату, коли ми викупили цю фірму. Я сюди вже півроку не заходив.

Довга промова, як на Доларгайда, та в темряві вона легко вдалася.

– Ще одну хвилинку, і я ввімкну вам світло. Потрібна рулетка?

– У мене є.

Доларгайд збагнув, що йому дуже приємно розмовляти з жінкою в темряві. Він почув, як вона риється в сумочці, як клацає компакт-пудра.

Задзвонив таймер, і він пошкодував, що час вийшов.

– Готово. Зараз я все складу в Чорну діру, – сказала вона.

Він відчув подмух холодного повітря, почув, як засувається шухляда на резиновому ущільнювачі й сичить вакуумний замок. Ще один подмух і доторк аромату, коли жінка пройшла повз нього.

Доларгайд притис верхню губу кісточками пальців, удав замислений вигляд і став чекати світла.

Засяяли лампи. Жінка стояла біля дверей, усміхалася й дивилася трохи повз нього. Очі під заплющеними повіками шмигали дрібним довільним рухом.

Він побачив, що в кутку стоїть біла тростина. Прийняв від обличчя руку й усміхнувся.

– А можна мені сливу? – спитав він.

На стійці, де вона обідала, лежало кілька.

– Звісно, вони дуже добрі.

Ребі Макклейн було близько тридцяти. Привабливе обличчя жительки прерій, сформоване міцними кістками й рішучістю. На переніссі в неї був маленький шрам у формі зірки. Волосся – пшениця й червоне золото, зачіска «паж», що мала трохи старомодний вигляд, обличчя й руки поцятковані сонячними веснянками. Проти кахлю й неіржавної сталі темної кімнати вона скидалась на яскраву Осінь.

Доларгайд міг спокійно її роздивлятися. Погляд вільно рухався її формами, мов вітер. Вона не мала змоги ухилитись від його очей.

Часто Доларгайд відчував на шкірі теплі, пекучі плями, коли розмовляв із жінками. Плями пересувалися тілом, коли він думав, що жінка на нього дивиться. Навіть якщо вона дивилася повз нього, Доларгайд гадав, що вона бачить десь його відбиток. Він завжди зауважував дзеркальні поверхні, знав кути відбивання так, як акула знає форму берегів.

Зараз його шкіра була прохолодною. Її – веснянкувата, перламутрова на шиї й внутрішньому боці зап’ястків.

– Я покажу вам кімнату, де він хоче її поставити, – сказала вона. – Можете зробити виміри.

Вони все поміряли.

– А тепер я хочу попросити вас про послугу, – сказав Доларгайд.

– Окей.

– Мені потрібна кіноплівка для ІЧ зйомки. Чутлива, щоб реєструвала хвилю від тисячі нанометрів.

– Вам доведеться тримати її в холодильнику й одразу після зйомки також покласти на холод.

– Знаю.

– Якщо ви розповісте мені про умови, в яких вестиметься зйомка, то, може, я…

– Зніматимуть футів