Читати книгу - "48 законів влади"

ми були розважливіші. Це також породжує нескінченний ефект відбою, бо ворог, як у ситуації афінців із мілосцями, також реагує надмірно. Ми реагуємо насамперед інстинктивно, відповідаючи агресією на агресію. Але наступного разу, коли хтось вас зачепить і ви побачите, що збираєтеся відповісти тим самим, спробуйте таке: не чиніть опору і не завдавайте удару у відповідь, а поступіться, підставте другу щоку, підкоріться. Ви переконаєтеся, що часто в такий спосіб можна нейтралізувати супротивника: він сподівався і навіть чекав на силову відповідь, і тому ви захопили його зненацька, збентеживши тим, що не чинили опору. Піддаючись, ви насправді контролюєте ситуацію, бо ваша капітуляція — частина шир­шого плану, мета якого — приспати супротивника, змусивши його повірити, що він переміг.

Суть тактики капітуляції в тому, що внутрішньо ви непохитні, а зовні — схиляєтеся. У ворогів пропадає привід для агресії, і вони збентежені. Навряд чи вони реагуватимуть більшим насильством, що вимагатиме вашої реакції. Натомість вам дають час і простір для планування контрзаходів, що можуть знищити ворогів. У битві розумного з брутальним і агресивним найкращою зброєю є така тактика. Вона справді вимагає самоконтролю: той, хто капітулює по-справжньому, віддає свою свободу і може бути розчавлений приниженням від поразки. Слід пам’ятати, що ви лише вдаєте капітуляцію, наче звір, що лише прикидається мертвим, аби врятувати шкуру.

Ми бачили, що інколи краще здатися, ніж битися: коли супротивник набагато сильніший і поразка неминуча, то ліпше здатися, ніж утекти. Втеча рятує ненадовго, і тоді агресор наздожене вас. А як здастеся, дістанете нагоду обвитися навколо ворога і зблизька встромити в нього ікла з отрутою.

473 р. до н. е. давньокитайський Юе-ван Ґоуцзянь зазнав нищівної поразки від вана У в битві під Фучжоу. Ґоуцзянь хотів утекти, але радник порадив здатися і піти на службу до правителя У, отримавши таким чином можливість вивчити його і спланувати реванш. Приставши на цю пораду, Ґоуцзянь віддав переможцеві всі свої багатства і пішов працювати до нього простим робітником у стайні. Три роки він упадав перед правителем. Нарешті той переконався в його лояльності й дозволив повернутися додому. А Ґоуцзянь усі три роки збирав інформацію і планував реванш. Коли У вразила страшна посуха і країну послабили заворушення, він, зібравши армію, вторгся в У та легко переміг. Отака сила стоїть за капітуляцією: вона дає час і гнучкість для планування нищівного контрудару. Якби Ґоуцзянь утік, він утратив би свій шанс.

Коли в середині XIX століття зовнішня торгівля почала загрожувати незалежності Японії, японці взялись обговорювати, як узяти гору над іноземцями. Міністр Хотта Масайоші уклав 1857 року меморандум, що вплинув на майбутнє японської політики: «Отож я переконаний, що наша політика повинна полягати в укладанні дружніх альянсів, виряджанні кораблів до інших країн і веденні торгівлі, запозиченні кращого в іноземців для виправлення наших помилок, піклуванні про міць держави і її озброєння, поступовому підпорядкуванні чужоземців нашому впливу, доки, зрештою, всі країни світу не пізнають благодать абсолютного спокою і на всій планеті не визнають нашу гегемонію». Це чудове застосування закону: вдавайтеся до капітуляції, щоб захопити ворога. Вивчайте його звичаї, поволі закрадайтеся до його душі, зовні наслідуйте його приклад, але плекайте в собі свою культуру. З часом ви переможете, бо, доки ворог уважає вас слабкими, менш вартісними і не вживає запобіжних заходів, ви використовуєте час, щоб наздогнати й обійти його. Така м’яка форма вторгнення через просочування часто найкраща, бо ворогові нема на що реагувати, готуватися, чинити опір. Якби Японія чинила силовий опір західному впливу, вона зазнала б руйнівного вторгнення, яке назавжди змінило б її культуру.

Капітуляція може дати можливість висміювати ворогів, повернути їхню силу проти них самих, як це зробив Брехт. У романі Мілана Кундери «Жарт», в основу якого покладено досвід автора, який перебував у чехословацькій виправній колонії, розповідається про те, як наглядачі організували естафету — тюремники проти в’язнів. Для охоронців це була нагода продемонструвати свою фізичну перевагу. В’язні знали, що від них чекають програшу, і тому вони вибрали покору: імітували надмірне виснаження, коли насправді ледь рухалися, пробігали кілька метрів і падали, шкутильгали, бігли дрібними швидкими кроками, тоді як охоронці мчали стрімголов. Узявши участь в естафеті і програвши її, в’язні виявили слухняність, але своєю «надмірною слухняністю» вони виставили задум наглядачів на посміховисько. Надмірна слухняність — капітуляція — показала зворотний бік тієї вищості. Опір викликав би насильницькі дії з боку в’язнів, і тоді вони уподібнилися б тюремникам. Надмірна покора в’язнів виставила наглядачів на посміх. При цьому покарати в’язнів не було за що, бо вони виконали все, що їм було сказано.

Влада постійно перебуває в русі, бо ця гра за своєю природою плинна; це арена постійної боротьби, у якій зверхники майже завжди закінчують занепадом. Якщо ви тимчасово ослаблені, тактика капітуляції допоможе вам знову піднятися — вона маскує ваші амбіції, вчить вас терпеливості й самоконтролю, найпотрібнішим навичкам у цій грі, і надає вам найкращу позицію, аби скористатися занепадом гнобителя. Якщо втечете або відбиватиметесь — у перспективі ви не виграєте. Якщо здастеся — майже завжди переможете.

Образ: дуб. Дуб, який чинить опір вітру, одну за одною втрачає гілки, і, втративши захист, стовбур ламається. Дуб, який хилиться, живе довше, стовбур грубшає, коріння вростає глибше і стає чіпкішим.

Авторитетна думка: Ви чули, що сказано: око за око, зуб за зуб. А я вам кажу не противитися злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позиватиме й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві (Євангеліє від Матвія, 5:38—41).

Зворотний бік

Мета капітуляції в тому, щоб урятувати себе до кращих часів, коли ви станете сильнішими. Людина капітулює, щоб уникнути мучеництва, проте, коли вже ворог затявся, — мучеництво єдиний вихід. Ба більше, якщо ви волієте померти, інші можуть здобути владу і надихнутися вашим прикладом.

І все таки мучеництво, тобто зворотний бік капітуляції, це заплутана і розпливчаста тактика, а ще й жорстока, як агресія, з якою вона бореться. На кожного славетного мученика припадають тисячі інших, які не породили ні релігії, ні організували повстання, тож якщо мучеництво й гарантує певну владу, то відбувається це в непередбачуваний спосіб. Важливіше те, що вас уже поруч не буде, щоб насолодитися тією владою, якщо її здобудете. І взагалі, у мучениках є щось егоїстичне і зарозуміле, ніби їхні послідовники для них менше важать, ніж їхня власна слава.

Якщо влада йде від вас, краще не беріть до уваги зворотний бік цього закону. Дайте спокій мучеництву: терези свого часу почнуть схилятися у ваш бік, і треба вижити, щоб це побачити.

Закон 23.

Зосередьте свої сили

СУДЖЕННЯ

Бережіть силу та енергію, зосереджуючись на тому, що вам потрібно. Ви матимете більший успіх, якщо знайдете багату копальню й копатимете її глибше, ніж коли будете пурхати з копанки до копанки: інтенсивність краща за екстенсивність. Шукаючи ресурси