Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

головою. — Що за...

— Рейкотрон Ґаусса, — пояснив Алекс. — У тих кораблів є грані

рейкотрони.

— Поясанські кораблі з рейкотронами?! — вигукнув Еймос. —

Пояс десь надибав цілісінький, бляха, флот і нікому про це не

сказав?

— Джиме, в коридорі за дверима каюти і з протилежної стіни

вакуум, — сказала Наомі. — Пробили корпус.

Голден узявся відповідати, але його погляд зачепився за білу

папку, яку Наомі приклеїла до пробоїни. На білому тлі

витиснено чорні літери: АВАРІЙНІ ПРОЦЕДУРИ ФМРК. Він ледве

стримав регіт, що майже напевно перейшов би в істерику.

— Джиме? — стурбовано покликала його Наомі.

— Усе гаразд, Наомі, — Голден глибоко зітхнув. — Скільки

протримаються ці латки?

Наомі розвела руками, а тоді заходилася збирати волосся на

потилиці червоною еластичною стрічкою.

— Повітря закінчиться швидше. Якщо навколо нас лише

вакуум, значить, каюта наповнюється з аварійних балонів. Без

відновлювачів. Не знаю, скільки запасу розраховано на кожну

каюту, але навряд чи більше, ніж на пару годин.

— Збіса добре було б, якби ми повдягали скафандри, еге ж? —

подав голос Еймос.

— А сенс? — відповів Алекс. — Навіть якби ми вдягли костюми

ПКД, нам би наказали їх зняти. І забрали б.

— Могли спробувати, — опирався Еймос.

— Напарничку, якщо тобі так кортить повернутися в минуле

і спробувати, то я не проти.

— Гей! — різко урвала їх Наомі, але далі не сказала нічого.

Про Шеда вони не говорили. Ба більше, старанно уникали

зайвого погляду на його труп. Голден голосно прокашлявся, привертаючи увагу, тоді підлетів до Шедового крісла — погляди

решти його супроводжували. Він хвильку помовчав, даючи

змогу всім востаннє поглянути на обезголовленого товариша, а тоді витягнув із шухляди під кріслом ковдру та примотав її

ременями до Шедового тіла.

— Шед загинув. Ми — у смертельній небезпеці. Сварки між

собою не продовжать нам життя ні на секунду, — Голден по

черзі подивився на членів своєї команди. — Що може

продовжити?

Мовчанка. Голден повернувся до Наомі:

— Наомі, що можемо зробити просто зараз, аби прожити

довше?

— Я пошукаю аварійний запас повітря. Каюта розрахована на

шістьох, а нас усіх... нас четверо. Можна трохи зменшити

інтенсивність викачування, і тоді запасів вистачить на довше.

— Гаразд. Алексе?

— Якщо на кораблі залишився хтось, окрім нас, вони

шукатимуть уцілілих. Я битиму по перестінках. У вакуумі нас не

почують, але якщо в якихось рубках збереглося повітря, звук

передаватиметься через метал.

— Чудовий план. Не віриться, що тільки ми могли вціліти на

такому кораблі. Еймосе?

— Поколупаюся в компанелі. Раптом вийду на місток, чи на

аварійну команду, чи... та, бляха, хоч на когось.

— Дякую. Було б чудово повідомити хоча б комусь, що ми ще

тут, — відповів Голден.

Уся команда взялася до роботи, а Голден залишився біля

Шеда. Наомі знімала панелі зі стін. Алекс уперся руками у своє

крісло, ліг на підлогу й гупав підошвами черевиків по стіні.

Каюту злегка трусило з кожним лунким ударом. Еймос видобув

із кишені мультитул і заходився розкручувати панель зв’язку.

Пересвідчившись, що усі мають заняття, Голден поклав

долоню на Шедове плече, трохи обіч червоної плями, що вже

розповзалася по ковдрі.

— Вибач, — прошепотів він до тіла. Очі змокріли, і Голден

протер їх кісточками пальців.

Панель зв’язку, що звисала зі стіни на дротах, голосно

продзижчала. Один раз. Скрикнувши, Еймос відштовхнувся

з такою силою, що пролетів крізь усю каюту. Голден його

спіймав

—

плече

боляче

шарпнуло

інерцією

стадвадцятикілограмового тіла земного механіка. Панель

продзижчала ще раз. Голден відпустив Еймоса та підлетів до неї.

Жовта лампочка горіла поряд з білою кнопкою. Голден

натиснув на кнопку. Почулися тріск та голос лейтенанта Келлі.

— Усім відійти від дверей, ми заходимо!

— Хапайтеся за щось! — гукнув Голден своїй команді,