Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

— Ну-у, саме такий спосіб якраз у твоїх інтересах, — Себастьян підійшов ближче, і вона побачила у вікні його відображення. — Поцілунок — запасний спосіб перевірити істинність, якщо дракониця жінки з якихось причин не відгукується на дракона чоловіка. Якщо після нього у тебе на язику з'явиться шлюбна печатка (такого типу як ця чорна, тільки блідо-фіолетового кольору), значить, той, хто поцілував, — твій істинний. Якщо ні — треба шукати далі…

— Можливо, навіть сім разів... — буркнула Сніжа, обертаючись.

— Угу, а ще поцілунок є способом укласти заручини, якщо двоє істинних відчули одне одного! — з важним виглядом додав фамільяр.

— Самка (тобто жінка, звичайно ж) з цього часу ніби зайнята (я вже казав, що печатка з'являється тільки у жінок?), — продовжив перевертень. — Після шлюбного ритуалу печатка з її язика зникає, але і в неї, і в її чоловіка на шкірі з'являються шлюбні малюнки.

— Як все складно… — Сніжка знову відвернулася до вікна. — І знову дискримінація. Чому печатки бувають тільки у жінок?! Що за несправедливість? Нас мітять, наче племінних кобилиць!

— Ой, хазяйко, не бухти! — горностай застрибнув на підвіконня і потерся об руку дівчини. — Така вже ваша доля. Вам, самкам… Гаразд, мовчу, — прикусило язика звірятко, коли Сніжана ображено прибрала руку, і знову об неї потерлося.

— Поки ти сьогодні спілкувалася з драконами, я трохи покопався у палацовій бібліотеці і дещо дізнався про мітку… — Себ зробив таємничі очі. — Загалом, можеш цілувати драконів скільки завгодно, навіть якщо поки не відчуваєш ні в кому з них свого істинного. Тобі це тільки на користь піде.

— Ого, навіть так? — зацікавилася Сніжана.

— Якщо мітку зняти не вийде (навряд чи тобі з першої спроби пощастить відшукати обранця, хоча хто знає), то після поцілунку біль у язиці поруч із цим конкретним драконом може зменшитися або навіть зовсім зникнути, а печатка щоразу слабшатиме, — повідомив наставник хоч якісь приємні за цей вечір новини. — Тож цілуй якомога раніше, полегшиш собі подальше спілкування. Тим паче ректора тобі точно доведеться цілувати першою, сам він навряд чи піде на такий крок: ти ґрунтовно зачепила його самолюбство…

— Чого я вже точно не бажаю — так це бігати за цим нестерпним типом, — скисла Сніжка.

— Хочеш жити — доведеться побігати. Ну, або ж політати… — реготнув Тівер.

«До речі про польоти… — вставила і свої п'ять копійок дракониця. — Ти давай швидше воруши кінцівками та освоюйся. Я хочу літати, у мене крила зводить від бажання піднятися у повітря. У тебе є два тижні, щоб освоїти ази сніжної магії та почати трансформацію і вивчення польотів, більше часу не даю. Ти повинна почати вчитися літати якнайшвидше!»

«Чому ти даєш мені так мало часу?!»

«Хіба ти забула, кого випустила на волю? — нагадала драконяча половина. — Може статися, що ми й цього часу не матимемо. Тож досить зволікати. У небо хочу! І на своїх власних крилах».

Це було б добре, звичайно. Але почати все ж таки варто з часткової трансформації, так що сьомому Невервалю треба бути готовим прийняти найстараннішу ученицю, яка витрушуватиме з нього всі відомості, знання та вміння, якими він володіє.

— Гей, магістре, а ти сказав господині, що вона теж належить до однієї з побічних гілок правлячого роду, хай і більш віддаленої, ніж Невервалі? — глянув Тівер на Себастьяна, після чого знову тицьнув мордочкою в руку Сніжки.

— Серйозно?! — здивувалася дівчина.

— Так і є, — підтвердив наставник. — Невер і є «сніжна» або «Сніжина», прізвище, яке ти носила на Землі. Невервальт (прізвище попереднього володаря) означає «сніжні землі», а Неверваль — «сніжна долина». Отже, родове ім'я правлячої драконячої родини Сніжних земель безпосередньо пов'язане з цими місцями.

«Я — і належу до правлячого роду! Нехай і п'ята вода на киселі, але все ж таки...»

Деякий час Сніжа мовчала, осмислюючи почуте. Все це, звичайно, чудово, якби не потрібно було терміново вибирати собі чоловіка і ставати для нього племінною кобилицею. От якби самій правити, ні від кого не залежати і…

«Угу, розмріялася, — спустила з неба на землю дракониця. — Так самці тобі й дозволять загарбати собі владу. Але думки твої мені подобаються, спрацюємося».

— А зараз не лякайся і не верещи, — раптом попередив лис. — На тебе чекає не дуже звичайне знайомство.

— Яке ще знайомство?! — відразу обурилася Сніжана. — Я ж не одягнена зовсім і...

— Твій особистий охоронець чекає не дочекається можливості відрекомендуватися підопічній.

— А, ну так, точно, Тівер мені про це казав... — трохи розслабилася дівчина і з цікавістю озирнулася. — Ну? Де він? І чому я не повинна…

Вона ще не встигла закінчити, як за кілька кроків від неї буквально з повітря матеріалізувалася наполовину туманна сірувато-напівпрозора постать, дуже схожа на привида (чи на голограму), навколо якої клубився брудно-сірий серпанок. Обличчя не розгледіти, замість нього якась неясна пляма, але постать явно чоловіча.

Сніжка вдавився словами. Ну привіт, гостю з потойбіччя!

— Д-добрий вечір, — Сніжа, яка спочатку інстинктивно відійшла на пару кроків, схаменулась і вирішила виявити ввічливість, проте відповіддю їй стало гробове мовчання.