Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

                                                                Анна 

Я заклякла коли почула постріли, я впала хутко на підлогу і знов боляче вдарилася. Цей трейлер точно не був придуманий для того, або захищати від куль. Поки я лежала на підлозі, побачила що з відси можна вилізти я підповзала до люка у підлозі та показала на нього старому він кивнув. Коли я вилізла то знала що треба якомога швидше бігти, бо коли черга закінчиться вони зрозуміють що там нікого немає. Я бігла у невідомому напрямку не озираючись, не зважаючи ні на що. Ліс наче прокинувся почав гудіти від того що голосні звуки розривали тишу у повітрі. Я намагалася дивитися під ноги та не натрапити знову на якісь капкан чи розтяжку, бо якщо я застрягну, то тепер віддам своє життя на блюдці. Коли я побачила якусь печеру, Вирішила там заховатися та перечекати.

                                                              Кріс 

В кожному фільми з пошуку людей кажуть що перші 48 годин найважливіші. Ми їх вже втратили, я нічого не зміг дізнатися про її батька, окрім того файлу про який просила Анна. Потім я згадав, що вона мені дала якусь записку чи щось таке, може там є хоч щось. Моє серце почало кровоточити коли я дістав той клаптик, бо згадав як ми були щасливі у той момент, та як вона дивилася на мене, як її тіло притискалося до мене, і огортало любов'ю. Я видихнув та розгорнув записку.

Любий Кріс,

Сподіваюсь ти читаєш цю записку після приземлення у Сан Франциско. Якщо раніше, то будь ласка, почекай коли ти будеш на місці і продовжиш. Ти пообіцяв на мізинчику, таку присягу не можна порушувати.

Я посміхнувся і в сльози підступали до горла вже на цій фразі. 

Якщо ти на цьому рядку, то тоді можу тобі розказати чому я попросила тебе не читати до цього моменту. Сьогодні має відбутися підписання документів на власність компанії Даяни. Хочу одразу просити вибачення, що не сказала тобі одразу. Я зазнала що скорше за все щось станеться. Даяна казала, що мало ймовірно що я помру сьогодні, але раптом щось станеться щось погане, будь ласка, забудь мене та відпусти. Тобі буде боляче, я знаю це, злись тільки на мене, я в цьому винна. Я хочу захистити тебе від того, що вб'є мене, тож, будь ласка,  не шукай мене, та не сумуй. Я завжди буду поряд. Передай Дереку, що я відпускаю його теж.

З великим коханням у серці до тебе мій любий Кріс,

Назавжди твоя Анна.

О боже, я знаходився сам в кімнаті, тож дозволив собі прояв емоцій. Я не хочу вірити що Анна зробила це все аби захистити мене від своїх проблем. Мій ангел пішов у пекло з якого я поки що не можу її витягнути. Я вийшов на вулицю та закричав щосили.  легені наповнилися холодним повітрям, а горло почало пекти від болю. Я мав захистити її, зробити все аби вона була в безпеці, як і казала мати. Замість цього я збирався їхати та залишити її. Мої легені наче відмовляли працювати, я не міг дихати спокійно.

Ми розгорнули міні штаб у мене в кімнаті, нам допомогла Даяна, та розповідала все що могло допомогти, але воно не допомагало. пройшов тиждень з того як зникла Анна. Я нічого не міг зробити, ми тільки знайшли спалену автівку швидкої, яка не встигла повність згоріти. там було два трупи та багато крові. Сподіваюсь Анна не при смерті. Я молився всім богам. та робив все що залежало від мене. Я не пам'ятаю коли останній раз їв щось, або спав. в мене не було на це часу. Раптом, мені подзвонили на телефон, я побачив що це робочий номер та взяв трубку.

- Містер Ендрюс, тут Анна..

- Переводь негайно.

Це була вона, я впізнав її голос, вона була втомлена, налякана, але знайшла як додзвонитися до мене. Я пишався нею, мій голос наче тремтів коли я говорив з нею. Вона була за кордоном, поки ми розмовляли, намагалися відстежити звідки вона дзвонить. Я хотів, щоб вона знову була тут зі мною, і намагався сказати як я сильно сумую за нею. Але я почув постріли, я кликав її, але вона не відповідала. Я сподівався що вона просто залишила включеним телефон аби ми відстежили. За декілька хвилин черга закінчилася і хтось взяв телефон.

- Дай Даяну.

Я віддав телефон їй, але коли вона почула що її хтось покликав то одразу зблідла.

- Де Анна?

- Вона поки що жива, бо виявляється вона вміє захищатися і бореться за своє життя., але не думаю що це на довго. Хочу, щоб ти усвідомила те що, це ти будеш винна у її смерті.

Він поклав трубку, Даяна, розплакалася та не могла триматися на ногах. Я підійшов до неї, та намагався заспокоїти. Вона не пахла так само як Анна, хоч і була практично її копією від неї віяло якимись парфумами які перебивали її власний аромат. Вона була так сама мініатюрна як Анна, але при тому вони кардинально відрізнялися. Я не міг сказати їй щось хороше, бо знав що це буде брехня.Мене бісило що я не знав що сталося далі з Анною. 

Коли нам повідомили локацію, ми з Даяною відправилися туди на її пошуки. Подумки я бажав, щоб вона трималася, щоб вона могла вижити до того часу, як ми з'явимося. Я набрав команду тренованих людей, які поїхали з нами. Ми знали кого шукаємо, але не знали де.

                                                                      Анна 

 Коли я перестала чути якісь звуки, то вийшла з укриття і побігла далі. не знаю на скільки далеко я втекла перш ніж дротик зі снодійним попав мені у спину, я вийняла його, але в очах одразу ж почало двоїтися, голова стала важка і я впала. Цей раунд я програла, кроки наближалися до мене, і я відчула теж саме, що тоді відчула ув сіні мені здавалося, що той кошмар був передбаченням. останнє що я побачила перш ніж відключитися це зоряне небо, та те як горить сигарета в губах Руфуса. Очі заплющилися, знову я знаходилася в темряві, не відому кількість часу.

Коли я розплющила очі, голова сильно боліла, це було не тільки через снодійне. На моїх зап'ястках Були широкі металеві окови, на яки трималася вся моя вага, я дуже втомилася, Я хотіла поворухнутися, порухати руками, аби вони знову відчувалися як частина мого тіла, але пожалкувала одразу про це, бо стало гірше, я зривалася та відчула гострий біль який пронизував мене до кісток. Поки я роздивлялася як звідси вибратися, то помітила що я вже тут була. У цій кімнаті, та квартирі, я вже бачила ці білі стіни, та навіть ці кайданки бачила. Я намагалася пригадати де саме, але мені не вдавалося, ясність та здатність чітко мислити ще повністю не повернулася. Я знов почула кроки які наближалися ззаду. Руфус підніс пістолет мені прямо під ребро і наказав навіть не думати тікати. Я кивнула, та чекала коли він зніме з мене кайданки. Коли мої руки стали вільними я видихнула потерла навколо того місця, де вони тільки що тиснули. Мені дали їжу та воду, що означало вбивати мене сьогодні не збираються. Гаряча рідина обпікала горло та шлунок, але мені ставало легше. Після того як я все доїла, та випила, мене почало сильно нудити. Я захлиналася, мене відвели в туалет де вийшло все що я з'їла, і я заплакала. Коли я повернулася в кімнату, з якої прийшла, то мене змусили роздягнутися, я не сперечалася, бо тут було значно більше охорони, тож вони пристрелили б мене не змигнувши.