Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Яна з Боніфасом перезирнулися.

— Наш краще, — авторитетно заявив дворецький. Спостерігаючи, як малеча захоплюється жонглером, додав: — Тільки йому б ще мандоліну. Музику всі люблять: і дорослі, і діти.

Чуйний Боніфас, звичайно, теж помітив, як мрійливо дивився Етьєн на інструмент. Для вуличного артиста це, можна сказати, знаряддя праці. Музикою легко прикрасити будь-який номер — вона завжди привертає увагу. Якщо Етьєн зароблятиме собі на життя виступами на міських площах, то інструмент йому просто необхідний. Але ціна! Навіть якщо Боніфас і Яна складуть разом все, що у них залишилося, і то не вистачить.

— А що як нам теж взяти участь у "щедрому" ярмарку? — змовницьки запропонував Боніфас. — Під час прибирання мені траплялися деякі речі, які, на мою думку, нам не знадобляться.

Яна сама секунду тому хотіла саме це запропонувати Боніфасу.

Сказано — зроблено. Вже за годину Яна зі своїм дворецьким розкладали на одному з прилавків товар, який представляв собою різношерстий дріб’язок: щітки для одягу, набір для гоління, кілька порожніх пляшок для зберігання рідин, підставка під парасолі (просто в крамниці їх було дві, навіщо їм друга?) і ще з десяток одиниць всякої всячини. Яна і Боніфас сподівалися виручити близько п'ятдесяти луардів, а далі йти до жінки, яка продає мандоліну, і торгуватися до переможного кінця.

Вони привітно закликали покупців, але не дуже-то ті виявляли цікавість. При тому, що на сусідніх прилавках схожі товари розходилися непогано. Минуло близько години, а до їхнього прилавку так ніхто і не підійшов. Яна почала здогадуватися чому. Схоже, городяни зрозуміли, що ці предмети з проклятої крамниці, і побоювалися не те що купити, а й хоча б просто поцікавитися ними.

Яна вже було зовсім поставила хрест на задумі з продажем, як раптом до їхнього прилавку бадьорою ходою підійшов перший покупець. Вона очам своїм не повірила. Здивувало навіть не те, що знайшовся-таки сміливець, а те, хто цим сміливцем виявився — Моріс.

Він же поїхав з міста на чотири дні? Виходить, вже повернувся. Такий свіжий. На курорті був, чи що? Востаннє, коли Яна його бачила, він був не в формі.

Привітавшись, Моріс з максимально зацікавленим виглядом взяв з прилавка один з товарів.

— Що це? — запитав він.

— Вінчик для збивання тіста, монсіре, — відповів Боніфас.

Моріс задоволено кивнув — ніби все життя мріяв про вінчик для тіста і ось, нарешті, близький до здійснення мрії.

— В яку ціну?

— Один луард. Прошу зауважити, монсіре, дуже якісний вінчик. Ним можна збивати і м'яке тісто, і креми, і вершки.

— Корисна річ, — повністю погодився з Боніфасом Моріс, немов у його планах було регулярно місити тісто.

— А це що? — покрутив він у руці ще один товар.

— Ситечко для чаю.

— Треба ж таке, — посміхнувся Моріс і знову чомусь зрадів.

— Два луарда, — видав Боніфас.

Взагалі-то, за ситечко вони збиралися просити пів луарда, але дворецький тонко відчув зацікавленість покупця і вирішив підвищувати ставки.

— Беру все за двісті луардів, — заявив Моріс, позбавляючи обох продавців дару мови.

Ну явно ж тут є якийсь підступ! Всі ці вінчики-ситечка не потрібні Морісу навіть задарма, не те що за двісті луардів.

— Будуть якісь умови? — підозріло примружилася Яна, показуючи, що її не проведеш.

— Лише одна. Я купую весь ваш товар за двісті луардів, а ви погоджуєтеся прийняти від мене подарунок.

Несподівано.

— Який?

— Абсолютно безневинний — сукню. Я, власне, і йшов вам її вручити.

Яна щосили намагалася зрозуміти, який може бути підступ у сукні. Начебто жодного. Хоча все одно це підозріло.

— Я прийму подарунок, і відчуватиму себе зобов'язаною.

— Та ні, жодних зобов'язань, — Моріс чарівно посміхнувся. Ага, так Яна і повірила в його чарівність. Вікінги небезпечні. — Хоча про одну послугу я все ж вас просив би. Прийміть запрошення на вечерю. На вечерю, що ні до чого не зобов'язує, — одразу ж уточнив він, зауваживши, як насупилася Яна. — Мені було б приємно, якби ви прийшли саме в новій сукні.

Яна перебувала в сумнівах. Чи не занадто багато Моріс хоче: і сукня, і вечеря? Хоча з іншого боку, якщо він прямо зараз купить у них весь цей мотлох за цілих двісті луардів, вони зможуть одразу ж придбати для Етьєна мандоліну, і у них залишиться ще цілих сто! Не така вже й каторга повечеряти з вікінгом. Погоджуватися? Але ж він явно щось задумав. Сумніви так захопили Яну, що вона не помітила, як до прилавка підійшов ще один покупець.

— Беру все за триста луардів.

І хто ж це такий щедрий?

Яна з подивом впізнала в покупці Блеза. Теж тісто зібрався місити?

Бувають люди, які одною лише своєю появою напружують атмосферу. Яна відчула, як насторожився Боніфас, а обидва покупця зійшлися поглядами.

— Вибачте, монсіре Блезе, але ви спізнилися, — ввічливо відфутболила його Яна. — Товар вже проданий.

Краще вже вечеря з Морісом, ніж будь-яка угода з Блезом.