Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Виходжу з кімнати й обертаюся на всі боки. Судячи з того, що за вікном світить сонце, то зараз точно не ранок. Бакера поряд зі мною не було, коли я прокинулась. І його немає ніде в інших кімнатах. Я обійшла весь будинок. І ніде його не знайшла. Він же не кинув мене тут одну? Від цієї думки тут же швидше починає битися в грудях серце. Ні, він би так зі мною не вчинив.

Вчора вночі я була певна, що вранці мені буде соромно за все, що я зробила. Що я докорятиму себе за недозволені речі, які зробила цієї ночі. Але ні, немає жодних уколів совісті. Ні сорому. Я не розумію, що зі мною сталося. Чому все змінилося наче по клацанню пальців. Чому я зараз так сильно хочу побачити людину, яку до цього ненавиділа з такою ж силою?

На столі на кухні помічаю дві тарілки. Одна накриває іншу. Підходжу ближче, підіймаю тарілку і на губах з'являється посмішка. Шлунок починає одразу ж бурчати, варто мені побачити бутерброди. Це Аарон зробив для мене. Подбав про мене. Як боротися з цією дурною усмішкою на обличчі не маю жодного поняття.

Дивлюся на плиту, на якій стоїть чайник і відразу ловлю легку паніку. Бакер учора показував, що там щось з сірниками робити потрібно. Крутити балон. Тому що тут не проста плита, а якась для походів. Маленька. До неї прикручено невеликий газовий балончик. Але варто підійти ближче до чайника, як я мало не верещу від щастя, тому що він досі гарячий. Аарон продумав це. Чудово.

Ще ніколи я не їла бутерброди з таким задоволенням та апетитом. Повністю себе запевнила, що Бакер пішов у машину за якимись речами, або знову купатися на озеро. Як вчора. Вирішила, що якщо він не повернеться до того, як я закінчу снідати, то обов'язково піду його шукати сама.

Ось тільки я геть-чисто забула про нічну проблему. Про те, що я мала температуру. І коли різко хотіла встати зі стільця, то одразу похитнулася. Слабкість далася взнаки моментально. Тому через кілька хвилин пробую встати зі стільця знову. Тільки цього разу повільніше та акуратніше. Виходить краще, але слабкість однаково відчувається.

Коли чую скрип дверей, то серце відразу б'ється частіше, і я не швидко прямую до входу, цілком впевнена в тому, що це прийшов Аарон. Ось тільки перше, що впадає у вічі, коли двері відчиняються, в будиночок заходить не Аарон. Цей чоловік вищий. Мої очі розширюються від дикого жаху. Я відразу обертаюся на всі боки в пошуку хоч чогось, чим би я могла оборонятися. Нас знайшли? І що тепер буде? Де Бакер? А що коли з ним уже встигли щось зробити?! Мамочко...

Бачу довгу палицю. Вона схожа на ніжку від чогось і відразу тягнуся, щоб її схопити. Але зачіпаю статуетку на столі й та валиться вниз, при цьому наробивши купу шуму.

- Я буду кричати! - Кричу і сильніше стискаю ціпок. Твердо стояти на ногах виходить важко, тому що стає не дуже добре.

Чоловік розвертається до мене, і я застигаю на місці в ще більшому шоку. Переді мною стоїть Бакер. Ось тільки не Аарон. А його старший брат Кейн. Очі розширені настільки, що навіть моргнути не виходить. І я тут така не одна шокована. Тому що сам Кейн дивиться на мене так, ніби чекав тут побачити будь-кого, але тільки не мене.

- Гори, ліс навколо, хіба що стурбоване сімейство білочок прийде тобі на допомогу, - вимовляє зло, а я відкриваю та закриваю рота. Навіть що сказати не знаю. Його варто боятися чи ні? Він сюди приїхав на прохання брата? Судячи з його реакції на мене, він очманів від побаченого.

Ковтаю слину і продовжую мовчки на нього витріщатися.

- Придурок цей де? - Гарчить і я відразу відстрибую на крок назад.

– Хто? - На автоматі питаю. Розумію, про кого йде мова. Просто для мене дивно, що хтось так говорить про Аарона.

- Братик, - не встигаю нічого відповісти, як раптом лунає голос Аарона. Він заходить у будиночок. Окидає мене поглядом, потім переводить очі на ціпок, який я продовжую стискати в руці. Я ж, своєю чергою, помічаю, що не помилилася. Аарон був біля озера. На ньому лише шорти. На оголеному торсі видніються краплі води.

- Ану пішли вийдемо, - Кейн вимовляє Ааронові це настільки грізно, що мені стає страшно. Він злий. Дуже злий. Це ж погано?

Переводжу погляд з одного Бакера на іншого. Чесно кажучи, ні чорта не розумію, що тут відбувається.

- Пішли, - Аарон напрочуд дуже веселий. Про його старшого брата цього сказати не можу.

- Ти зовсім з'їхав з глузду?! - Ну в принципі якщо так кричати, то й виходити було не обов'язково. Я чудово чую, про що каже Кейн. Кричить матом.

- Це замість побажання доброго ранку? - Аарон веселиться, здається, настрій брата його зовсім не хвилює.

- Що вона тут робить? - Знову репетує Кейн, а я, закусивши губу, підходжу ближче до дверей. Знаю, що підслуховувати некрасиво. Але, чорт, там же про мене йдеться, так? Адже мені не почулося?

- Ну не міг же я поїхати чорт знає куди без дружини, - Господи, Аарон продовжує доводити Кейна. А я зрозуміти не можу, чому Бакера старшого так сильно здивувало саме те, що тут я, а не якась інша дівчина.

- Що ти несеш?! Я тобі ще в клубі сказав не робити дурниць!

Втискаюся вухом у двері. Це він говорить про ту саму ніч? Коли ми з Бакером опинилися в одній кімнаті? Чому він йому так сказав? Вони мене обговорювали? Господи, з кожною хвилиною питань стає дедалі більше.

- Я вже сказав, дівчисько вийшло за мене заміж, - голос Аарона змінюється, в ньому більше немає глузування, - я хотів все зробити тихо і гладко. Але вийшла накладка. Потрібно якийсь час пересидіти у тихому місці.

- Що означає накладка? Ти просто мав допомогти її батькові розв'язати проблему! Я, твою ж мати, бачив, як ти на неї дивився в клубі. Здогадувався, що буде якийсь треш. І не прогадав!

Допомогти батькові? Боже, вони ж говорять про мого тата? У них був інший план? Аарон усе перекрутив? Я навіть подих затримую. У мене стільки запитань до Аарона. До всього, що сталося. Може, хоч так я отримаю якісь відповіді?

- Я вирішив, дівчисько зі мною. Отже, з нею нічого не станеться.