read-books.club » Детективи » Гіркий сміх 📚 - Українською

Читати книгу - "Гіркий сміх"

214
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гіркий сміх" автора Пер Валє. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 60 61 62 ... 65
Перейти на сторінку:

Була вже майже п'ята, а Кольберг ще не приїхав. Меландер постукав до Мартіна Бека, зайшов, тримаючи в одній руці люльку, а в другій свої записи, і відразу почав:

— Б'єрн Форшберг одружився сімнадцятого серпня п'ятдесят першого року з Елсою Беатріче Гокансон, єдиною дочкою Магнуса Гокансона, директора фірми, що торгувала будівельними матеріалами. Фактично він сам був власником того підприємства. Його вважали дуже багатим. Форшберг відразу покінчив з своєю діяльністю типу фірми на Голландарегатан. Він старанно взявся до праці, вивчив торгівлю, економіку й став кмітливим підприємцем. Коли десять років тому Гокансон помер, дочка успадкувала все його майно і фірму, але Форшберг став її директором-виконавцем ще в середині п'ятдесятих років. П'ятдесят дев'ятого року він придбав віллу в Стоксунді. Вона коштувала йому десь із півмільйона.

Мартін Бек витер носа й запитав:

— Скільки він знав ту дівчину до одруження?

— Здається, вони зустрілися в березні п'ятдесят першого, — відповів Меландер. — Форшберг був аматором зимового спорту. Зрештою, він ним і залишився. Його дружина також. То начебто було так зване кохання з першого погляду. Потім вони часто зустрічалися до весілля, і він бував у домі її батьків. Тоді йому було тридцять два роки, а Елсі Гокансон двадцять п'ять. — Меландер перегорнув свої записи. — їхнє подружжя нібито щасливе. Мають троє дітей: двох хлопців, тринадцяти й дванадцяти років, і семирічну дівчинку. Свого «Форда Ведетту» він продав відразу після весілля й купив «Лінкольна». Відтоді в нього було багато різних машин.

Меландер замовк і закурив люльку.

— Це вже все?

— Є ще одна деталь. Мені здається, важлива. Б'єрн Форшберг був добровольцем у фінській війні сорокового року. Він тоді мав двадцять один рік і пішов на фронт зразу після служби в армії тут у нас. Він походить з порядної міщанської родини і подавав великі надії, поки не пустився берега після війни.

— О'кей, мабуть, це він.

— Схоже на те, — мовив Меландер.

— Хто тут ще є?

— Гунвальд Ларсон, Ренн, Нордін і Ек. Подивимось на його алібі?

— Так, — мовив Мартін Бек.


Кольберг добрався до Стокгольма аж о сьомій. Найперше він поїхав до лабораторії й залишив там книгу з автомобільної майстерні.

— У нас нормований робочий день, — невдоволено мовив Єльм. — До п'ятої.

— Дуже чемно з твого боку, що ти…

— Ну добре, добре. Я скоро зателефоную. Треба тільки прочитати номер машини?

— Так. Я буду на Кунгсгольмсгатан.

Кольберг і Мартін Бек ще не встигли й словом перемовитись, як Єльм зателефонував.

— Шість, сім, нуль, вісім, — коротко сказав він.

— Чудово.

— Це була легка робота. Ти міг би й сам прочитати.

Кольберг поклав трубку. Мартін Бек запитливо глянув на нього.

— Так, Єрансон їздив до Екше Форшберговою машиною. Тут немає сумніву. Як там з його алібі?

— Слабкувато. В червні п'ятдесят першого він мав окрему однокімнатну квартиру на Голландарегатан, у тому самому будинку, де містилася його загадкова фірма. На допиті він сказав, що ввечері десятого червня був у Нортельє. Мабуть, він таки був там. Його бачили о сьомій кілька осіб. Потім він, згідно з його ж словами, вернувся останнім поїздом додому і прибув у Стокгольм о пів на дванадцяту ночі. Сказав також, буцімто позичив свою машину одному з своїх агентів, що той теж підтвердив.

— Але старанно уникав згадки, що помінявся машиною з Єрансоном.

— Так, — мовив Мартін Бек. — Отже, в нього був Єрансонів «Морріс», а тому справа постає в зовсім іншому світлі. Машиною він міг легко добратися до Стокгольма за півгодини. Машина звичайно стояла на подвір'ї того будинку, де містилася фірма, і не можна перевірити, чи вона тоді там була. Зате ми дізналися, що там є холодильна камера, де лежали хутра, офіційно прийняті на збереження влітку, а насправді, мабуть, крадені. Як ти вважаєш, навіщо він поміняв машину?

— Певне, це дуже просто пояснити, — сказав Кольберг. — Єрансон був агентом і віз з собою багато одягу та всякого мотлоху. А в Форшберговій «Ведетті» було втричі більше місця, ніж у його «Моррісові». — Він трохи помовчав і додав: — Єрансон, мабуть, похопився вже потім. Повернувшись, він довідався про все і збагнув, — що ту машину тримати небезпечно. Тому він після допиту в поліції зразу ж віддав її на брухт.

— А що казав Форшберг про свої стосунки з Тересою? — запитав Мартін Бек.

— Що зустрів її на танцях восени п'ятдесятого року і спав з нею кілька разів — скільки саме, не пам'ятає. Потім узимку познайомився зі своєю майбутньою дружиною, і німфоманки перестали його цікавити.

— Так і сказав?

— Еге ж, дослівно так. Як ти думаєш, навіщо він її вбив? Щоб усунути жертву, як написав на берегах поліційного довідника Стенстрем?

— Можливо. Адже всі казали, що вона була нав'язлива. І це, звичайно, не було вбивство на грунті статевого збочення.

— Авжеж. Проте він хотів, щоб у слідчих склалося враження, що це було саме таке вбивство. А потім йому випало незрозуміле щастя: свідки переплутали машину. Він напевне довідався про це. Фактично він міг почувати себе в безпеці. Тільки Єрансон його непокоїв.

— Єрансон приятелював з Форшбергом, — сказав Мартін Бек.

— А далі все затихло, аж поки Стенстрем не почав ворушити справу Тереси і поки не почув від Біргерсона, що ті машини важко розрізнити. Він з'ясував, що Єрансон єдиний з усіх причетних до тієї справи мав «Морріс мінор». Та ще й того самого кольору. Стенстрем з власної ініціативи допитав багатьох осіб і почав стежити за Єрансоном. Звичайно, він швидко помітив, що Єрансонові хтось давав гроші, і дійшов висновку, що то, певне, вбивця Тереси Камарайо. Єрансон почав дедалі дужче нервуватися… до речі, чи ми знаємо, де він перебував з вісімнадцятого жовтня до тринадцятого листопада?

— Так. На пароплаві, на озері Клара. Нордін сьогодні вранці знайшов те місце.

Кольберг кивнув

1 ... 60 61 62 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гіркий сміх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гіркий сміх"