Читати книгу - "Джим Ґудзик і машиніст Лукас"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Цьому особливо зраділа маленька принцеса. Острівець оповивав плаский піщаний пляж, чудово придатний для купання. А з найвищої тераси, розгалужуючись на кілька маленьких водограїв, просто в океан стікав струмочок.
Звісно, тут було багато чудових квітів та картатих птахів, що гніздилися у гіллі дерев.
– Як тобі подобається острів, Лі Сі? – спитав Джим.
– О Джиме, він просто пречудовий! – захоплено відповіла маленька принцеса.
– А він не замалий? – стурбувався Джим. – Я маю на увазі, порівняно з Мигдалією.
– О ні! – вигукнула принцеса. – Як на мене, маленька країна набагато гарніша за велику. Особливо коли вона – острів.
– Ну тоді все гаразд, – задоволено сказав Джим.
– Можна побудувати кілька чудових тунелів, – визначив Лукас. – Крізь тераси. Як ти вважаєш, Джиме? Це ж буде твій острів.
– Тунелі? – замислено перепитав Джим. – Було б класно. Проте в мене поки навіть свого локомотива немає.
– А ти все ще хочеш стати машиністом? – спитав Лукас.
– Звісно, – відповів Джим, – а ким же ще?
– Гм, – буркнув Лукас та підморгнув, – можливо, у мене для тебе щось і передбачається.
– Локомотив? – схвильовано вигукнув Джим.
Проте Лукас більше нічого не казав, як не прохав його хлопчик.
– Зажди до Усландії,– більше від Лукаса годі й було чекати.
– До речі, Джиме, в тебе є назва для нового острову? – урвав нарешті їхню розмову цар. – Як ти його охрестиш?
Джим трохи подумав, а потім запропонував:
– Як щодо Нової Усландії?
Усі з цим погодилися, і так воно й залишилося.
Глава двадцять сьома, у якій святкуються заручини, і книга ця закінчується приємним сюрпризом
Це сталося кілька днів потому, чудовим ранком, десь близько семи, коли пані Ваас виходила з дверей своєї крамниці, які вона щойно відкрила.
Пан Ермель висунув голову з вікна будиночка, аби визначити, треба брати сьогодні з собою парасольку чи ні. І тут обидва водночас побачили, що в морі перед Усландією стоїть величезний чудовий корабель.
– Що це за незвичайний корабель? – запитала пані Ваас. – Кораблик поштаря набагато менший. До того ж у цього на бузі не поштовий ріжок, а золотий єдиноріг. Що це означає?
– На жаль, нічого не можу вам про це сказати, моя вельмишановна, – відповів пан Ермель. – Дивіться-но, та в нього на буксирі цілісінький острів! Ой, у мене погане передчуття! Певно, це морські розбійники, які хочуть зазіхнути на Усландію!
– Ви так вважаєте? – невпевнено спитала пані Ваас. – Та-а-ак, і що ж нам робити?
Проте перш ніж пан Ермель встиг відповісти, з корабля почувся радісний зойк, і через поручні, ризикуючи скрутити собі в'язи, на сушу стрибнув Джим.
– Пані Ваас! – загорлав він.
– Джиме! – вигукнула пані Ваас.
Тут вони кинулися один до одного в обійми. Радості їх не було краю. І це зрозуміло.
Тим часом Лукас, Лі Сі та цар теж зійшли на сушу, і нарешті навіть Емма була обережно вивантажена з корабля та поставлена на її колишню колію, вже дуже зарослу мохом та травою. На Еммі все ще висів величезний золотий орден із блакитною стрічкою, а сама вона без упину видавала короткі радісні посвисти.
Коли пан Ермель, що онімів від подиву, нарешті второпав, хто приїхав, він тут-таки помчав до замка між двох гірських верхівок та у хвилюванні почав грюкати у двері.
– Так-так! Уже йду! Що таке? – почулося з внутрішніх покоїв бурмотіння заспаного та нічого не розуміючого короля Альфонса За-Чверть-Дванадцятого.
– Ваша величносте! – із трудом переводячи дихання, покликав пан Ермель. – Милостиво вибачте, проте це у вищій мірі важливо! Тільки що прибули машиніст Лукас та Джим Кнопка й маленька дівчинка і пан похилого віку вельми шляхетної зовнішності й корабель із островом у сітях…
Проте він не доказав, бо цієї миті двері розчахнулися, і звідти прожогом вибіг король. Він був у самісінькій нічній сорочці і на бігу квапливо намагався натягти на себе халат із червоного оксамиту. Корона вже сяк-так сиділа на голові.
– Де? – схвильовано запитав він, бо забув вдягти окуляри.
– Хвилиночку, ваша величносте! – прошепотів пан Ермель. – У такому вигляді ви не можете приймати людей.
І він допоміг королю як слід вдягти халата. Потім вони обидва побігли вниз, до корабля, і в поспіху король загубив одного шльопанця у шотландську клітину, так що донизу він прибув підстрибуючи.
Ну ось, і тут почалися обійми, рукостискання, привітання, і краю їм не було.
Лукас представив одного одному царя мигдальського та короля Альфонса За-Чверть-Дванадцятого, а Джим познайомив усіх із Лі сі, і коли всі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джим Ґудзик і машиніст Лукас», після закриття браузера.