Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

Комуністичний Інтернаціонал — міжнародна організація комуністичних партій, якою керували з Кремля і яка перебувала під повним контролем Іноземного відділу НКВС. ">[41], в якому стверджували, що революція, незважаючи на її нещодавній реверс, все ще була неминучою в Німеччині{247}. Попри те, що після пожежі у Рейхстазі колись можновладна партія вже була поза законом у Берліні, дехто з комуністів-емігрантів, яких Райх зустрічав у Данії, наївно думав, що Гітлер протримається якихось шість місяців і що вже зовсім скоро вони зможуть повернутися до Німеччини.

Журналісти данської комуністичної газети «Арбайтерблад» розібрали «Масову психологію фашизму» на маленькі шматки і проковтнули. У статті йшлося, що книга — «контрреволюційна». Проти Райха знову зазвучали такі ж аргументи, що лунали і в Німеччині, коли Райх опублікував «Сексуальні страждання молоді». Тоді йому теж закидали, що він був дріб’язковим буржуєм, споганювачем комуністичної молоді і що сексуальний невроз — буржуазне захворювання. Комуністична партія, здавалося, втратила терпіння до Райхового бренду сексуальної політики.

На відміну від Німецької комуністичної партії, віднедавна занепалої рушійної сили комунізму в Європі, її данський аналог виграв свої мізерні два перші місця в парламенті аж 1932 року (що становило приблизно 1 % голосів), і це при тому, що на той час 40 % робітників сектору промисловості Данії тинялися без роботи. Соціал-демократи, про яких навіть затятий комуніст Бертольд Брехт міг відізватися добре, залишилися беззаперечними чемпіонами робітничого класу{248}. Так чи інакше, малопартійний осередок данської бюрократії мав повноваження виключити Райха із Комінтерну. Після його відданого служіння саме ця от маленька групка данців (що й досі не надто віриться) встелила йому доріжку, якою той мав піти з партії.

Райхові труднощі з данською філією партії розпочалися ще до його приїзду в країну, адже прямісінько перед тим, як той приїхав до Копенгагена, статтю, яку він написав ще 1927 року, переклали та опублікували в данському комуністичному журналі «План». Стаття, що звалася «Куди приведе тенденція до наготи в освіті?», відстоювала переваги сексуально-дозвільного виховання і кинула редактора «Плану» до в’язниці на сорок днів за звинувачення в розповсюджені порнографії. Райх опублікував відповідь, у якій стверджував, що питання порнографії там не порушувалося, але от звинуватив редактора недолугого перекладу за використання в ньому образливої лексеми (Wipfi — зменшувально-пестливе для «пеніс»). Верхівка Данської комуністичної партії протрактувала його відмовки як боягузливе зрадництво.

Данська газета робітничого класу «Арбайтерблад» оголосила про його виключення з партії, опублікувавши в номері від 21 листопада 1933 року офіційну заяву Секретаріату партії:

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ

СЕКРЕТАРІАТ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ

Виключення із Комуністичної партії Данії

У погодженні з Центральним комітетом комуністичної партії Німеччини, ми оголошуємо, що доктора Вільгельма Райха було виключено із Комуністичної партії Данії. Підґрунтям для цього рішення слугували: його некомуністична та антипартійна поведінка в низці послідовних випадків; його публікація контрреволюційної книги; несанкційоване партією заснування видавництва й, на додачу, твердження, опубліковане пресою данського уряду, в якому він не визнає авторства своєї ж статті, опублікованої в газеті «План», відтак уможливлюючи офіційні та поліцейські дії проти редактора згаданої вище газети{249}.

Пізніше Райх вторитиме, що його не можна по-справжньому вигнати із данської чи то з німецької партії, позаяк до першої він ніколи по суті і не вступав, а другої вже не існувало. Однак це було офіційним вигнанням із політичної організації, яку він завжди вважав «другим домом», партійний квиток якої був медіатором, що натягував струни його відносин із Фрейдом та світом психоаналізу, аж допоки ті не трісли. Райх усе ще вважав себе комуністом: «Попри мою тверезу оцінку ситуації, — напише він через чотири роки, — я… міцно тримався за організацію, до якої належав і за яку боровся»{250}.

Через два роки після того, як від неї відсахнулися комуністи, «Масову психологію фашизму» заборонили й спалили нацисти разом з іншими його працями. Проте, власне, саме ця книга, отримала таємниче посмертне життя. Замасковані в палітурки молитовників, контрабандні примірники книги були незаконно провезені до Німеччини антифашистським підпіллям. Це стане його найвпливовішою політичною працею і книгою, на якій, здебільшого, ґрунтуватиметься його подальша інтелектуальна репутація; вона стала чтивом, рекомендованим для інтелектуалів післявоєнного часу, які намагалися зрозуміти суть нещодавніх трагедій, і станом на 1960 рік стане засадничим текстом антиавторитарних угрупувань і в Європі, і в Америці{251}.

* * *

Згодом з’ясується, що вигнання Райха з комуністичної партії стало лише однією з багатьох проблем, з якими той стикнеться в Данії; почалися вони майже одразу, щойно його корабель пришвартувався в порту. Однією з перших пацієнток Райха була дівчинка-підліток, яку до нього направили і яку він погодився взяти на пробний курс терапії, і це лише для того, щоб поставити діагноз (його вердикт: «істеричний характер із присутністю потужного елемента шизофренії»). Після шести тижнів лікування вона вже спробує — і це не вперше — вкоротити собі віку.

Психіатри з комунальної лікарні, куди її поклали, стверджували, що