Читати книгу - "Коли курява спаде"

потужний біль, що пронизував батькове серце, скуштував тієї ж гіркоти, що зібралась у нього на губах, пережив той самий настрій, коли людина не хоче, аби їй про щось нагадували. Ми всі знали, що інші туси цілком можуть так зробити, а ми ніяк не зможемо їм завадити. Тож ні до чого нагадувати про справу, у якій ми — безпорадні, хіба що собі додати болю.

Цілком розумний мій старший брат у цьому питанні в повній мірі виявив недолугість розумної людини. Він міг у дуже простому питанні побачити складність, про яку інші й не здогадувались. Того дня наш майбутній туси Мерці також показав цю свою рису — він самовдоволено заявив:

— Вони прийдуть, щоб украсти.

Те слово справило надзвичайно сильну дію — ніби куля влучила в туси. Однак він зовсім не розсердився на старшого брата, а тільки запитав:

— Що ти пропонуєш?

Старший брат запропонував, щоб туси віддав наказ зібрати до замку все макове насіння і видавати його централізовано тоді, коли настане час сіяти. На що туси відповів, тепер уже не приховуючи сарказму в голосі:

— Якщо зібрати насіння тепер, коли ось-ось прийде час його сіяти, хіба підлеглі не відчують втрату довіри? До того ж, якби вони хотіли вкрасти, давно слід би було починати. Знаєш, вони дійсно можуть вдатися до інших засобів, наприклад, викупити його.

Майбутній туси дивився на чинного туси й не міг нічого сказати.

У незручній ситуації, що склалася, на обличчі дружини туси з'явився радісний вираз.

— Але якщо вже заговорили про це, то дійсно слід запобігти, — провадив далі туси, — принаймні потрібно бути гідними себе.

Мати сказала до старшого брата, посміхаючись:

— Ти ж можеш зробити цю справу сам, навіщо турбувати свого батька?

Майбутній туси з усім можливим для нього завзяттям пішов виконувати справу.

Наказ швидко помчав поверхами вниз, а насіння, так само швидко, почало поступати поверхами нагору. При цьому ніхто не дошукувався, скільки його було приховано і чи потрапила якась його кількість до рук інших туси ще до цього. Саме під час такого збору насіння староста Їнборо упіймав злодіїв, що крали макове насіння. Вони були людьми туси Вангбо. Староста відрядив людину запитати, чи потрібно їх доправити до замку туси. Старший брат розкричався:

— Звісно, потрібно! Як же їх сюди не доправити?! Я знав, що вони будуть красти. І я знаю, що вони хотіли вкрасти, але ще не зробили цього. Доправте їх сюди, і нехай кат приготується! Подивимось, що то за сміливці такі!

Кат Аїр прийшов на виклик.

Місцем страти було визначено майдан перед замком.

З правої сторони майдану стояли декілька конов’язних стовпів, а по лівій стороні було встановлено карний стовп. Цей останній мав не лише практичне значення, але й символізував авторитет туси. Його було зроблено з міцної дерев'яної колоди, на верхівку якої встановлено воронку, повну отруйних хробаків. У нас було визначено декілька провин, покарання за які передбачало, що винуватця прив’яжуть до карного стовпа на з'їдання хробакам. Під воронкою було влаштовано залізний обруч, який можна було відкрити ззаду і закріпити в ньому шию злочинця. Під цим обручем у свою чергу стриміли двоє розставлених у сторони «плечей», тому здалеку ця споруда, разом із воронкою нагорі, була схожа на городнє опудало, підсилюючи враження сільського пейзажу навколо нашого замку. Насправді то була залізна палиця, прикріплена впоперек до карного стовпа, завдяки якій злочинців змушували стояти з піднятими руками. Хтось зауважив, що таким чином складається враження, ніби жертва летить у небо. Ближче до землі на стовпі були прироблені два залізних кільця, у яких закріплювались ноги на рівні кісточок. Навколо карного стовпа були ще деякі речі: круглий камінь, що виблискував металічним блиском, і ясла, видовбані в стовбурі кунінгамії[97] із порожньою серцевиною. Усе це разом з іншими дрібними речами створювало дуже своєрідну обстановку, центром якої був, власне, карний стовп. Без ката Аїра ця обстановка виглядала б не так характерно.

Ось і вони — Аїр-старший попереду, Аїр-молодший — позаду.

Обидва вони мали довгі руки й довгі ноги, при цьому ходили, накульгуючи, мов цап, перевалюючись, і вертіли туди-сюди витягнутими шиями, мов наполохані олені. Відколи існували туси Мерці, відтоді існувала й ця родина катів. І протягом минулих сотень років у родині Мерці ніхто не був схожий на свого предка, а от усі Аїри виростали однакові — з довгими руками й ногами та в постійному тремтінні. Вони існували з того, що карали людей — били батогом, вкорочували їм кінцівки або страчували в різний спосіб. Багато хто волів робити вигляд, що в світі не існує Аїрів, однак вони існували — у якомусь потужному мовчанні. Тепер кати вийшли на майдан перед замком. За плечима в Аїра-старшого була велика шкіряна торба, а в Аїра-молодшого — маленька. Оскільки я побував у родині катів, то знав, що вони несли в цих торбах.

Побачивши мене, Аїр-молодший по-дитячому всміхнувся, а потім нахилився й почав виконувати свою роботу. Торби були відкриті й звідти на сонячне світло були витягнуті один за одним знаряддя для катування.