Читати книгу - "Трагедії"

міфа - один із прадавніх володарів Єгипту; йому, за велінням Зевса, вручена була Єлена, Паріс же викрав і повіз у Трою лиш її подобу (на основі цієї версії Евріпід написав свою трагедію «Єлена»).

1290. ...у край ахейський... - тобто на Пелопоннес.

1292. Фокіда - місцевість у Середній Греції, славний Дельфійським храмом осередок релігійного життя.

1293. Коса істмійська - Корінфський перешийок.

1294. Кекропія - Афіни. Див. прим, до «Медеї», р. 665.

© Aerius, 2003

Іфігенія в Авліді

Переклад А.Содомори

© Евріпід

© А.Содомора, 1993

Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:285-338.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003

ДІЙОВІ ОСОБИ

АГАМЕМНОН

СЛУГА

ХОР ХАЛКІДСЬКИХ ЖІНОК

МЕНЕЛАЙ

ВІСНИК

КЛІТЕМНЕСТРА

ІФІГЕНІЯ

АХІЛЛ

Дія відбувається у таборі ахейців під Авлідою.

ПРОЛОГ

АГАМЕМНОН

Ану вигляни, старче, на голос мій

Із намету!

СЛУГА

Іду-

Щось нове, Агамемноне-владарю?..

АГАМЕМНОН

Та почуєш.

СЛУГА

Кажи...

Вже ж і так моя старість не знає сну,

Не дає, сторожка, навіть ока зімкнуть.

АГАМЕМНОН

Це що за світило в небі пливе?

СЛУГА

То Сіріус. До семизір'я Плеяд

Підкотився. На півдорозі тепер.

АГАМЕМНОН

10] Ні звуку довкіл. Не скрикне птах,

Ані море хлюпнеться. Мовчить Евріп...

Яка божественна тиша!..

СЛУГА

Чому ж, Агамемноне, владарю мій,

Ти покинув намет?

Адже спокій панує в Авліді скрізь,

Он сторожа на стінах німа стоїть...

Увійдімо в намет... [287]

АГАМЕМНОН

Щасливий же ти,

Як і кожен, кому не грозить ніщо,

Хто безвісно, без слави живе собі!..

20] Хто ж у славі - й заздрить не варт йому.

СЛУГА

Але ж слава - окраса життя всього.

АГАМЕМНОН

Воно так, та вже надто хистка вона.

Вабить здалеку нас,

А сягнемо - й діймає турботами:

То боги, чимсь ображені, геть тобі все

Перевернуть життя, то злоба людська, -

Бо ж не вгодиш усім, -

Раз по раз боляче жалить.

СЛУГА

І це так от міркує державний муж?..

30] Чи лише для блаженства безхмарного

Атрей ростив свого сина?

Ти смертний - отже втішатись умій

І страждати: мало хотіння твого -

Це вже воля богів, це жереб наш.

Але ти при світильнику цілу ніч

Хиливсь над листом -

Він і досі, бачу, в руці твоїй -

То напишеш, то раптом зітреш усе,

То складеш, тоді знов розпечатуєш,

40] То на землю кинеш таблички ті,

Й заливаєшся слізьми. Поглянути -

Божевільний, та й годі. Скажи ж мені,

Що з тобою? Скажи!..

Що гнітить, що тривожить, володарю?

Поділися зі мною! Людині близькій,

Що добра тобі зичить, звіришся ти.

Ще ж дружині твоїй Тіндарей колись

Мене в придане дав -

Щоб слуга в неї був найвірніший.

АГАМЕМНОН

50] У Леди - світла Феба народилася

І Клітемнестра, що тепер жона моя,

А ще - Єлена. Ось до неї юрбами

Юнацтво - цвіт Еллади - набивалося.

І вже грозився іншим кров пролити той,

Хто діви не домігся. Що робити тут,

Сам Тіндарей задумавсь: видавать дочку,

А чи не видавати, щоб щасливої [288]

Не обминути долі. Та й надумав він,

Щоб женихи, подавши один одному

60] Правиці, й жертву склавши, й узливаннями

Скропивши попіл жертви, присягнулися

Стояти всім за того, кому випаде

З Єленою побратись: якби викрав хтось

Жону, над правом мужа насміявшися, -

Піти на нього збройно, в прах повергнути

Його оселю - варварську чи еллінську.

Присягою так хитро вгамувавши їх,

Велить, щоб донька одного з них вибрала,

Кіпріди подих серцем переймаючи.

70] Вона ж - хай би язик їй онімів тоді! -

Обрала Менелая. Потім, знаємо,

Суддя богинь, той красень, весь у золоті,

В шовках (розкішний одяг люблять варвари),

В Лакедемон подався; там, закоханий -

Закохану Єлену з дому викравши,

Судном помчав до їди, скориставшися

Від'їздом Менелая. Той же поспіхом

Вернувшись, клятву, дану Тіндареєві,

Згадав - жадає допомоги, скривджений.

80] Отож з Еллади до походу скликані

В Авліді всі зібрались, над затокою

Тісною: кораблі тут, і щити довкіл,

Запруджено все кіньми й колісницями.

Мене - бо ж рідний брат я Менелаєві -

Вождем обрали тут же. Та якби я міг

Ту почесть одступити комусь іншому!

От військо вже готове, сидимо ж усі

В Авліді, неспроможні звідси рушити.

Калханта запитали - була відповідь,

90] Щоб доню найлюбішу, Іфігенію,

Місцевій Артеміді я пожертвував.

Зроблю це - рушать судна й Трою збуримо;

Відмовлюся - нічого не доможемось.

Почувши це, я повелів Талфібію

Оголосить, що військо розпускається,

Та багатьма словами брат схилив мене

До злочину жахного. Тож листом ось цим

Дружині наказав я, щоб дочку сюди

Прислала: сам Ахілл, мовляв, руки її

100] Жадає і на Трою з нами вирушить

Лишень при тій умові, як жону од нас

До Фтії собі візьме - Іфігенію.

Таке-то набрехав я, так жону свою

Уявним шлюбом доньки обвести берусь.

Калхант із Менелаєм знають правду всю

Та Одіссей ще. Те, що проти честі я

Вчинив був, - чесно тут переписав усе, [289]

На цих табличках: бачив ти, як потемки

Я розкладав їх часто й запечатував.

110] Тож не барися! В Аргос із посланням цим

Мерщій рушай! А що там, під печаткою,

Написано, - словами розповім тобі,

Прихильному дружині, всій сім'ї моїй.

СЛУГА

Розкажи, поясни, щоб слова мої

Із писанням твоїм не розходились.

АГАМЕМНОН

«Навздогін ще й цього посилаю листа,

Дочко Леди - своєї дитини

На Евбейську затоку вузьку не шли,

До Авліди, де плеса спокійного

120] Не турбує прибій.

А вже перегодом - на другий рік

Ми справимо доньці весілля...»

СЛУГА

А як із Ахіллом?.. Обдуриш його -

Чи на тебе гнівом на спалахне

Й на дружину твою?

Це жахливо було б. Як гадаєш ти?

АГАМЕМНОН

Ахілла я так, для ваги, назвав:

Не знає про шлюб, ні про задум наш,

Ні про те, що я доню свою обіцяв

130] На ложе подружнє в весільну ніч

Йому віддати в обійми.

СЛУГА

Небезпечна, володарю, гра твоя,

На словах-бо ти сину богині даєш

Свою доню, на ділі - данайцям під ніж!

АГАМЕМНОН

О горе! Я справді глузду рішивсь!

Накликаю на себе ж біду страшну!

Налягай же на ноги! Іди! Біжи!

Не зважай на свій вік!

СЛУГА

Поспішатиму.

АГАМЕМНОН

Не сідай, де струмок, де зваблива тінь,

140] Не розслаблюйся, старче, солодким сном. [290]

СЛУГА

Не хвилюйся дарма!

АГАМЕМНОН

А як тільки сягнеш перехрестя доріг,

Озирнися - ану ж на котрійсь із них

Прогуркоче в