read-books.club » Бойовики » Дім дивних дітей 📚 - Українською

Читати книгу - "Дім дивних дітей"

146
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дім дивних дітей" автора Ренсом Ріггз. Жанр книги: Бойовики / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 60 61 62 ... 87
Перейти на сторінку:
років чекав я, щоби дізнатися правду, і вже не міг чекати ані на хвилину довше. — Будь ласка.

— Інколи, молодий чоловіче, ви ступаєте на дуже тонку межу, яка відділяє чарівливу рішучість і настирливість від незносної віслючої впертості. — Вона обернулася до Емми. — Панно Блюм, принесіть мені, будь ласка, пляшку з кокаїновою настоянкою. Здається, цієї ночі я вже не матиму часу поспати, тому, щоб не заснути, мені потрібен ковточок.

* * *

Кабінет директорки розташований надто близько до дитячих спалень, тож то було не найкраще місце для нічної розмови, тому ми з пані Сапсан пішли до маленької теплиці, що межувала з лісом. Там ми повсідалися на перевернуті вазони і поставили між собою на траву гасову лампу, бо надворі, за скляними стінами теплиці, іще не розвиднялося. Діставши з кишені свою люльку, пані Сапсан нахилилася до лампи прикурити. Кілька разів вона задумливо затягнулася — і почала розповідь.

— У давнину люди плутали нас із богами, — сказала вона, — але ми, дивні люди, так само смертні, як і звичайні люди. Часові контури просто відстрочують неминуче, і ми платимо за їх використання тяжку ціну: безповоротний розрив з довколишньою реальністю. Як ви вже знаєте, ті, що подовгу живуть у часових контурах, можуть лише на короткий час торкатися сьогодення, інакше вони швидко постаріють і помруть. Така була схема ще з незапам’ятних часів.

Пані Сапсан зробила затяжку, трохи помовчала, а потім продовжила свою розповідь.

— Декілька десятиріч років тому, на початку минулого сторіччя, серед наших людей з’явилася фракція розкольників — невеличка групка розчарованих дивних людей, котрі плекали небезпечні ідеї. Вони вважали, що віднайшли метод, завдяки якому функцію часових контурів начебто можна змінити таким чином, що вони, фактично, забезпечать своїм мешканцям безсмертя. Не затримання старіння, а повернення часу назад. Вони розводилися про вічну молодість за межами контурів, про безкарне перестрибування з минулого в майбутнє, і при цьому без страждань від шкідливих побічних ефектів, які завжди стояли на перешкоді подібному безрозсудству; іншими словами, ці розкольники здумали здобути повну владу над життям і водночас позбутися влади смерті. Ця ідея була повним божевіллям, запереченням тих емпіричних законів, які керують Всесвітом!

Різко видихнувши дим, вона трохи помовчала, вгамовуючи свої нерви.

— Та як би там не було, а два моїх брати, в абстрактному сенсі дуже розумні, але без раціональної клепки в голові, пристали на цю ідею. Їм навіть не забракло нахабства просити моєї допомоги зі втілення цієї ідеї в життя. Фактично ви говорите про те, щоби зробити нас богами, сказала я їм. Це неможливо. А навіть якщо й можливо, то цього все одно не слід робити. Та їх було не спинити. Вирісши в компанії майбутніх імбрин, чиїм вихованням займалася пані Шилодзьобка, вони дізналися про наше унікальне вміння набагато більше, аніж звичайні чоловіки з дивних людей. І, боюся, цього було достатньо, щоби зробити їх небезпечними. Попри застереження і навіть погрози з боку Ради, влітку 1908 року мої брати та кілька сотень членів розкольницької фракції, серед яких було чимало зрадниць-імбрин, здійснили подорож до сибірської тундри, щоби провести там свій жахливий і огидний експеримент. Ми очікували, що вони повернуться за тиждень, підібгавши хвости, присоромлені незмінною сутністю Природи. Натомість їх спіткала набагато страшніша кара: катастрофічний вибух, від якого задрижали шибки аж на Азорських островах. Кожен в радіусі п’ятисот кілометрів подумав, що настав кінець світу. Ми припустили, що всі вони загинули, що отой страшенний вибух, від якого здригнувся увесь світ, став їхнім останнім словом.

— Але вони вижили, — висловив я здогадку.

— В певному сенсі — так. Дехто назвав би їхній стан після вибуху чимось на кшталт життя з тавром вічного прокляття. Через кілька тижнів сталося кілька нападів якихось жахливих істот на дивних людей, котрих ті не могли бачити, — лише їхні тіні. То були наші перші сутички з пустопорожніми примарами. Ми не відразу дізналися, що оті потвори з щупальцями у роті насправді були нашими заблудлими братами, які виповзли з величезного димного кратера, що утворився в результаті їхнього експерименту. Замість стати богами, вони перетворилися на чортів.

— А в чім вони помилилися, як ви гадаєте?

— Про це ще досі точаться дискусії. Одна гіпотеза пояснює це таким чином: вони відкинули себе хронологічно ще до тих часів, коли ще навіть не існувало такого поняття, як душа, і саме тому ми називаємо їх пустопорожніми примарами, себто порожняками, бо вони мають порожні серця й порожні душі. За жорстокою іронією долі, вони таки здобули безсмертя, якого прагнули. Вважається, що порожняки здатні жити тисячі років, але їхнє життя сповнене безперервних фізичних мук, жахливого приниження: вони змушені харчуватися ослаблими одинокими тваринами, жити в ізоляції, а також у постійній жазі до плоті й крові своїх колишніх одноплемінників, бо наша кров є їхньою єдиною надією на порятунок. Якщо порожняк набиває собі шлунок достатньою кількістю дивних людей, то він стає витвором.

— Знову це слово! — сказав я. — Коли ми вперше зустрілися з Еммою, вона мене звинуватила в тім, що я витвір.

— Я могла б подумати те саме, якби не бачила вас раніше.

— А які вони?

— Якщо бути порожняком — це справжнє пекло, то стан витвору — це свого роду чистилище. Витвори — вони майже як простаки, тобто прості люди. Вони не мають особливих здібностей. Але через те, що вони спроможні видати себе за звичайну людину, тварюки живуть, прислужуючи своїм пустопорожнім родичам, виконуючи функції розвідників, шпигунів та постачальників плоті. Це — ієрархія прóклятих, яка загрожує одного дня перетворити всіх порожняків на витворів, а всіх дивних людей — на мерців.

— Але ж як їх зупинити? — спитався я. — Якщо колись вони були дивними, то хіба ж вони не знають усіх ваших криївок?

— На щастя, вони, судячи з усього, не зберігають спогадів про своє колишнє життя. І хоча витвори й не такі дужі та страшні, як порожняки, вони часто бувають не менш небезпечними. На відміну від порожняків, вони керуються більш ніж інстинктом і тому часто здатні непомітно змішуватися зі звичайними людьми. І відрізнити їх від звичайних людей буває досить важко, хоча певні покажчики існують. Наприклад, їхні очі. Дивно, але витвори не мають зіниць.

Я аж вкрився гусячою шкірою, пригадавши білоокого сусіда, який поливав газон в ту ніч, коли було вбито мого діда.

— Гадаю, що я колись бачив

1 ... 60 61 62 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дім дивних дітей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дім дивних дітей"