Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

– Може, відкриєш і привітаєш віч-на-віч?

Що!? Невже?

Обертаюся і дійсно бачу постать хлопця за вікном. І як давно він там стоїть?

Кидаю телефон на ліжко, а сама біжу відчиняти вікно і впускати хлопця. Коли він перелазить у мою кімнату, кидаюся йому на шию, дякуючи богу, що можу його обійняти.

– Стасю, хороша моя, все добре. Я поруч.

– Ти не уявляєш, через що мені довелося пройти. 

– Чому ж? Уявляю.

– Я так хвилювалася, – шепочу і притуляюся міцніше обличчям до його грудей.

Зараз Тимур – найрідніший для мене з усіх на світі. Він – той, хто розуміє мене з пів слова та переживає зі мною важкі миті. Вже не уявляю, що робитиму без нього. Але такого й уявляти не хочеться. 

– Все добре, – шепоче та підіймає моє обличчя до свого навпроти. 

Бачу, що хлопець всміхається. Знаю, що йому приємно відчувати мої почуття, бо мені так само приємно відчувати його.

Тимур, ще кілька секунд подивившись у мої очі, поцілував мене ніжно й пристрасно. Наші палкі почуття переросли у щось більше, коли хлопець почав повільно знімати з мене піжаму. Не бачачи від мене супротиву, Тім підняв мене за сідниці і поніс до ліжка. Обережно поклав на подушку, а потім почав цілувати моє обличчя, поступово переходячи до шиї. Не маючи попереднього досвіду, я тремтіла в його руках, як осиновий листочок, але так відчайдушно хотіла відчути все його кохання і бажання, його єство. 

Добре, що зараз ніч і хлопець не бачить моїх червоних щік. Повністю побагровівши, я набралася сміливості й теж почала знімати з нього одяг. Спочатку куртка впала на підлогу, потім футболка і наостанок штани. Моєї піжами вже давно немає на моєму тілі, але мені й нецікаво, де вона. Залишилися з нами тільки наші бажання, пристрасть і гарячі язики, які спліталися щоразу у своєму танцю. 

Ця ніч обіцяє бути солодкою і дуже довгою. Але після неї ми вже не будемо такими, як раніше. Ми будемо ще ріднішими, ще ближчими, сплетемося навіки разом у своєму коханні. Дороги назад уже не буде. Лише вперед і тільки разом.

***