Читати книгу - "Гірка правда"

в життя гітлерівці, зокрема через Абвер, як диверсійну установу німецької армії. У цьому випадку -через офіцера німецького Абверу - проф. Ганса Коха (не мішати з Еріхом Кохом - райхскомісаром України, до якої не входила Галичина - катом українського народу). Гітлерівцям йшлося про те, щоб ще більше посварити українців з поляками, щоб вони між собою зводили порахунки, щоб взаємно себе винищували, полегшуючи цим завдання гітлерівців - винищення, в другу чергу за євреями - слов'ян.

Великим і успішним помічником гітлерівців у цьому диявольському ділі став проф. Володимир Кубійович. Він з допомогою згаданого Ганса Коха одержав згоду на розмову з генеральним губернатором Гансом Франком, котрому, разом з чільним діячем ОУН, полк. Романом Сушком, вручив меморіал про дозвіл організувати українську громаду. Влітку 1940 р. Український центральний комітет став централею діючих в терені українських допомогових комітетів.

Не думаючи про дальше майбутнє, проф. В. Кубійович почав інтенсивну діяльність. Його, як етнографа, думки узгоджувалися з планами ОУН - побудувати українську державу на всіх етнічних українських землях, до яких В. Кубійович зараховував ... географічно-історичні краї: Холмщина і Підляшшя, майже вся Лемківщина, Західне Посяння (Засяння) і маленькі скрайки північно-західної Галичини, які межували з Холмщиною... Спільне мали ці окраїни те, що вони були українсько-польським пограниччям... це були вузенькі смуги, положені на Захід від Бугу і Сяну, які являли собою радянсько-німецькі кордони. [157]

Саме на цих "вузеньких смугах" В. Кубійович з допомогою активістів ОУН розгорнув широку діяльність: закладав українські школи, православні приходи (парафії). Цим, зрозуміла річ, викликав спротив поляків. А саме про це й ішлося гітлерівцям. Навесні 1941 р. вже всі українські оселі (села - В.П.) в Генеральній Губернії мали українські школи і кооперативи, збільшилося число душпастирів... деякі міста, в яких до війни українське життя було зовсім придушене, стали українськими осередками. [158]

Все це сталося внаслідку діяльності УЦК. Під чиїм проводом і на які кошти він діяв? Ось що про це каже сам Вол. Кубійович:

Теодор Оберлендер - економіст і демограф, професор університету в Штральзунді, автор праць з демографії і аграрних відносин у Польщі і в Радянському Союзі, мав високий ранг в націонал-соціалістичній партії. Перед вибухом війни з Польщею Оберлендера мобілізовано і приділено до відділу розвідки (Абвер), опісля до групи українських націоналістів під проводом полк. Сушка, яка відбувала військовий вишкіл в Австрії (на чиї кошти? - В.П.) і в середині вересня 1939 p. була перекинена до тієї частини Галичини, що її захопили німецькі війська.

Оберлендер був дорадником, а в дійсності і зверхником полк Сушка. У цій ролі він перебував у Самборі, Сяноці, а згодом у Кросні, де групу Сушка демобілізовано. З листопада того ж року перебував у Кракові, а після переїзду Ганса Коха до Львова був референтом українських справ у Абвері... Він нам намагався помагати... багато подбав і про фінансові засоби для нової української громадської організації - все з фондів Абверу На протязі двох чи трьох місяців наша трійка (Оберлендер, Сушко і я) сходились що кілька днів на короткі наради в усіх українських актуальних справах. .[159] Тут скажімо те, що полк. Роман Сушко був представником ОУН в Генеральній Губернії, бо німці не дозволили Андрієві Мельникові виїздити на довго з Берліна. Пригадаймо, що полк. Роман Сушко був у Проводі українських націоналістів (ПУН). Отже УЦК був керований німецькою розвідкою, нею фінансований, а та "громадська" організація контролювалася ОУН в особі полк. Р. Сушка.

УЦК разом з гітлерівцями настановляли в селах українців війтами, директорами в міських установах, в школах. Цьому спротивлялися деякі польські угруповання. Німці в свій час приступили до колонізації Холмщини, з цілих районів виселяли поляків, довкола намічених для поселення німців теренів творили "санітарні кордони", поселяючи там українців. Між поляками, які слушно почували себе в стані німецької окупації, почала зростати нехіть до щораз більше активних українських націоналістів. На цьому тлі ще восени 1941 р. боївки польських народовців ліквідували в Генеральному Губернаторстві українських діячів, а на Холмщині від осені 1942 р. доходило до сутичок і вбивств. [160]

Це, власне, було те, чого хотіли гітлерівці: допровадити до конфронтації українців з поляками. Це завдання гітлерівських диверсійних служб було виконане українськими націоналістами тим легше, що й ідеологія ОУН виходила з положень ворожості українців до поляків. З особистих розмов з українськими націоналістами в Канаді знаю, що багато серед них вказують, як і проф. Богдан Осадчук, на ті спорадичні вбивства українських діячів на Холмщині, як на причину масових мордів поляків на Волині, згодом у Галичині. Проте - це неправда. На дійсну причину цих мордів я вже вказував і ширше про неї говоритиму в іншому розділі.

Так чи інакше - УЦК, розбурхуючи настрої українців проти поляків на території Генерального Губернаторства між вереснем 1939 і червнем 1941 p., працював у користь гітлерівців. Це, дивлячись з точки зору інтересів цілого українського народу, була погана, злочинна робота. Це не був час на творення в Холмщині, на Підляшші чи Лемківщині українських шкіл, кооперативів, "Просвіт" тощо. Це фактично було розбуджування української національної свідомості на тих теренах на дріжджах ненависті до поляків. Це був час, коли, з точки зору інтересів українського народу, слід було на час війни, на час німецької окупації забути про всі образи на адресу польського народу, а радше на адресу його довоєнної влади, й спільно поборювати ворога. Але ж... ворог Польщі виявився паном українських націоналістів, які служили йому правдою й неправдою. Чим стали природними ворогами поляків. Зерно ненависті, посіяне українськими націоналістами ще в першій половині 20-х років, почало кільчитися. Час жнив настав 1943 року.

Характерним для діяльності ОУН, між іншим через УЦК в Генеральній Губернії, є те, що вона ніколи