Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

треба глянути дням просто в вічі, хоч навпроти вдаряє скажений прибій, невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти, не закрити долонями зору. Гострий відблиск і відгомін хвиль долетить крізь імлу, хоч найбільш непрозору. Не сховатись, дарма, під наметом краси, в чаді п'яному строф кришталевих. Вітре днів, мої власні слова рознеси, на шляхах їх розвій стомилевих! О поете, дарма, вже тобі не втекти, треба визнати те, що найгірше: чи самого себе не оббріхуєш ти в цих п'янливих, розспіваних віршах? Понеділок, 19 та середа, 21 грудня 1932 Стріла
Подай мені лютню з каміння, холодну мов лід і блискучу мов сталь! О, не кантилена осіння, зими променистий, іскристий кришталь. Не зайві жалі легкозмінні, не мелений мелос, не настрій шовковий. Хай струни, як вістря кремінні, деруть мої пальці і гнуть аж до крові. О, визволь від слова безсили, розчавлю притаєну зради змію. Напружую струни і жили, хай пісню, мов стрілу, у серце вам вб'ю. Четвер, 13 і вівторок, 18 квітня 1933 Спротив
Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили не заплачуть серед туч, хоч на серце наложили днів твердих тісний обруч. Так стоятиме навпроти, хоч до цього не привик, наче скам'янілий спротив, цей моєї пісні крик. Середа, 18 січня 1933 Гірке вино
Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха слів спокуслива, похмільна їдь, що поглине серце завірюха, хоч би мимохіть. Так складатиму в дні анестезії цю отруйну дань моїм часам, бо дарма: гірке вино поезії мушу пити сам. Нерозумна мрія зрадно кличе, знаю, що омана це й фантом: хочу вирізьбити днів обличчя вірша долотом. Вівторок, 22 грудня 1932 Гірка ніч
Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить