Читати книгу - "Вибрані твори"

Тепер сижу на тому ж самому, досить ненависному селі, що і в минулому році. Зате не потрібую ні про що турбуватися, сплю, гуляю, читаю, вишиваю і (заспокой свою заботливу душу!) їм скільки влізе і п’ю молоко і сметанку!!!

Але все ж тоска тут страшна. Цілий день сижу сама, сама гуляю, бо Міша приходить такий втомлений, що відразу ж валиться на ліжко.

Часто думаю, як би добре було, коли б ти була зі мною! Ми б ходили з тобою цілі дні і розмовляли б під кожною сосною.

Що ти робиш тепер, Натусенько? Як твоя праця і твої іспити? Чи думаєш кінчати в червні чи відкладеш? Чи поїдеш до Львова на з’їзд романистів? Які взагалі новини в Варшаві?

Пишу в Варшаву тобі першій, ще напишу пані Стефі. Знаю, як багато у тебе роботи, але все ж постарайся знайти вільну хвилину і написати про себе.

З Чехії я дістаю великі листи від Зої, Л. Мосендза і В. Куриленка.

Зоя — як Зоя! З Маланюком в Празі бачилася, на його відчиті, перша підійшла до нього, але, пише, що він був таким грубим по відношенню до неї, що вона відійшла не попрощавшися. Люба вона і хороша, і довірлива дуже. Але нащо наражатися на таку прикрість? Атже вона знає Маланюка ще краще, ніж я і ти.

Прислала мені декілька своїх віршів. Не знаю, що з цим «фантом» робити.

Мосендз пише з санаторії. Одержала перший лист від нього з приводу свого вірша «Чоловікам», а тепер він взагалі мені часто пише хороші, теплі листи. Між іншим: він захоплюється віршами Ю. Липи і прохав мене написати «об’єктивно», чи він сам такий же хороший, як його творчість! Розумієш, яке тяжке завдання дав він мені? Відписала я йому, що він, Ю. Липа, людина хороша, цікава, вартісна, але по-іншому, як його вірші. Менш тверда, менш цільна і пряма.

Леонід дуже засумував, що його ідеал не такий, яким він його уявляв, і покинув думку написати йому листа, хоч я і раджу це зробити.

Ах, Липа, Липа, скільки він розчарувань приносить своєю особою! Хоч все ж я певна, що він дуже хороший, а все, що має Недоброго, це вже все зайве, наносне!

Чи ти пишеш щось, Натуся? Чи відіслала якісь забуті і занедбані «твори» до не менш занедбаної редакторши п. Бурачинської?

Взагалі, дорогенька, напиши мені багато про себе і про своє оточення.

Чи було щось цікаве в Л.Н.В. за квітень, я не бачила цього примірника.

Михайло має тепер апарат і фотографує все, що тільки можна. Коли буде моя, хоч одна подібна, то перешлю.

Часто думаю, як гарно ми будемо проводити з тобою час в майбутньому] році. Тільки треба, щоб ти мала хоч трохи більше вільного часу, тоді ми зможемо ходити разом і до кіна, і до театра, і просто, що для нас найцікавіше, шлятися і розмовляти.

Є у мене до тебе прохання. Може, побачиш десь нашого спільного адоратора, князя Накашидзе, що я маю його промову, надруковану в польській мові, яку він мені дав, але не знаю, як йому передати. Привітай його від мене щиро.

Напиши, як пройде Петлюрівська академія.

А тепер кінчаю, бо вже зараз ідуть на пошту.

Вітай маму, тата, Петруся і Ідочку. Ту, останню, хіба поцілуй. Пані Ядзю Краснопільську теж. Мила вона.

Тебе ж цілую найміцніше.

Не забувай мене.

Пиши мені по такій адресі.

O.Teliha

Wies Zelazna Rzadowa

Poczta Olszewka

Pow. Przasnyski

Woj. Warszawskie

Твоя Лєна

Вибач, що так нерозборчиво пишу, але спішу дуже.

[Желязна Жондова], 4/VІ 1932

Люба моя Натуся!

Вчора одержала твого листа. Нарешті! Дуже йому зраділа, тим більш, що він був дуже цікавий.

Яка ж мені шкода, що я не бачила Крижанівського і Талочки. Талочка — Талочкою, але Крижанівського я чомусь уявляла дуже солідним «дядєю», ледве чи не з довгою бородою, а тому уяви моє здивовання, коли я дізнаюся про те, що він лазив з тобою по цукернях до першої години ночі. Так мені сумно, що я не була тоді з вами! Ти знаєш, яка я аматорка вечірньої блуканини.

Боже мій! А лопати льоди і гублення грошей — це ж моя стихія! Таке вже моє собаче щастя, що коли хтось приїздить цікавий, обов’язково я не можу його бачити.

Опиши мені добре, що із себе