Читати книгу - "Мiстер Мерседес"

телепередач і фліртування з батьковим старим службовим револьвером. Вона слухає серйозно, не перебиваючи, її очі рідко полишають його обличчя. Коли він закінчує, вона дістає з холодильника пляшку вина й наливає їм обом у бокали. То великі бокали, і він дивиться на свій з сумнівом.

— Не знаю, чи варто мені, Джейні. Мені ж іще за кермо.

— Ні, цієї ночі тобі не треба. Ти залишишся тут. Хіба що в тебе є собака чи кицька?

Ходжес хитає головою.

— Навіть папуги нема? У якомусь із тих старих фільмів ти мав би принаймні папугу в себе в кабінеті, який казав би образливі слова потенційним клієнтам.

— Точно. А ти була б моєю секретаркою. І звали б тебе Лолою замість Джейні.

— Або Велмою.

Він вишкіряється. Вони з нею на одній хвилі.

Вона нахиляється вперед, знову створюючи той заманливий вид.

— Зроби для мене профайлінг того парубка[200].

— Це ніколи не було моєю роботою. У нас були хлопці, що спеціалізувались на цьому. Один у поліції і ще два за викликом з факультету психології в штатному університеті.

— Все одно зроби. Я тебе погуглила, знаєш, і мені здається, ти був чи не найкращим у поліцейському департаменті. До чорта похвальних відгуків.

— Мені щастило кілька разів.

Це в нього звучить фальшиво, але удача дійсно грає в цьому велику роль. Удача й перебування в готовності. Вуді Аллен[201] був правий: «Вісімдесят відсотків успіху — це вчасно з’явитися».

— Спробуй зробити, гаразд? Якщо добре зробиш, можливо, ми знову сходимо до спальні. — Вона морщить до нього носа. — Якщо, звичайно, ти не занадто старий для подвійного інтеркурсу.

З того, як він почувається зараз, він, можливо, не занадто старий і для потрійного. Багато було целібатних ночей, на зарезервовані можливості яких він може покластися. Чи то він так сподівається. Почасти — і то великою часткою себе — він усе ще не може повірити, що це не неймовірно деталізоване сновидіння.

Він відпиває вина і, перекочуючи його в роті, дає собі час подумати. Верх її халату знову затулений, що допомагає йому зосередитись.

— Гаразд. Радше за все, він молодий, це найперше. Я так гадаю, десь між двадцятьма й двадцятьма п’ятьма роками. Почасти це виходить з його комп’ютерної обізнаності, але не цілком. Коли цілу групу людей вбиває старший парубок, зазвичай він нападає на родину, колег по роботі або і тих, й інших. І потім він закінчує тим, що приставляє дуло до власної голови. Ти шукаєш і знаходиш причину. Якісь мотиви. Дружина його вигнала, а потім отримала від суду постанову про заборону йому з нею контактів. Бос його скоротив, а потім ще й принизив тим, що наказав парі охоронців стояти поряд, коли він очищав свій кабінет. Прострочені позики. Вичерпані кредитні картки. Дім «підтопило». Машину забрав продавець за несплату внесків.

— Але як щодо серійних убивць? Хіба той парубок у Канзасі був не середнього віку?

— Денніс Рейдер[202], йо. Але він був середнього віку, коли його там запопали, а коли він починав, йому було років тридцять чи десь так. А ще його вбивства мали сексуальне підґрунтя. Мерседес-Кілер не секс-убивця, а також він не серійний убивця в традиційному сенсі. Він розпочав з групи, але потім взявся за окремих осіб — спершу ваша сестра, тепер я. І на нас він пішов не з вогнепальною зброєю, і не у викраденому автомобілі, хіба не так?

— Поки що принаймні, — погоджується Джейні.

— Наш парубок — це гібрид, але він має дещо спільне з молодими людьми, які йдуть на вбивства. Він більше схожий не на Рейдера, а на Лі Мелво — одного з Белтвейських снайперів[203]. Мелво та його партнер планували вбивати щодня шестеро білих. Просто будь-яких. Кому не пощастило попасти у їхні приціли, мусили полягти. Стать і вік не мали значення. Їм вдалося застрелити десятьох, непоганий результат для пари маніяків-людиновбивць. Заявлені мотиви були расовими, і з боку Джона Аллена Мухаммада (він був партнером Мелво, набагато старшого віку) це могло бути правдивим або почасти правдивим. Мені здається, у Мелво мотивація була набагато складнішою, ціле вариво різних речей, яких він сам не розумів. Придивись уважніше, і, ймовірно, знайдеться, що головними гравцями там були сексуальний розлад і сімейне виховання. Гадаю, те саме й з нашим парубком. Він молодий. Він кмітливий. Він уміло вписується в оточення, так уміло, що багато його знайомих навіть не уявляють собі, що насправді він відлюдник. Коли його буде впіймано, вони казатимуть: «Повірити не можу, що було так-то й так-то, він завше був таким приємним».

— Як Декстер Морган[204] у тому серіалі.

Ходжес знає, про кого вона каже, і рішуче мотає головою. Але не тільки через те, що той серіал є суто сфантазованим лайном.

— Декстер розуміє, чому він робить те, що робить. Наш же парубок — ні. Він майже напевне неодружений. У нього нема дівчини. Він може бути імпотентом. Маються великі шанси на те, що він досі живе у батьківському домі. Якщо так, то, ймовірно, з кимось одним із батьків. Якщо це батько, стосунки холодні й відчужені — кораблі, що проминають один іншого серед ночі. Якщо там мати, існують великі шанси на те, що Містер Мерседес є її сурогатним чоловіком. — Він бачить, що вона хоче щось сказати, і піднімає руку. — Це не означає, що між ними існують статеві стосунки.

— Можливо, ні, Білле, але я тобі дещо розповім. Щоб мати з чоловіком статеві стосунки, не обов’язково з ним спати. Інколи це зорові контакти, або одяг, в який вбираєшся, знаючи, що він буде поряд, або що ти в цей час робиш зі своїми руками — доторки, погладжування, обійми, пещення. Десь там мусить бути присутнім секс. Я маю на увазі той лист, який він надіслав тобі… те місце, де йдеться про кондом, який на ньому був, коли він робив те… — Вона здригається в своєму білому халаті.

— Дев’яносто відсотків того листа — білий шум, проте звісно, секс у ньому десь присутній. Так бува завжди. А також злість, агресія, самотність, почуття неадекватності… Але нема сенсу занурюватися у всякі такі речі. Це не профайлінг, це теоретичні дослідження. Які були вище рівня моєї зарплати, навіть коли я ще отримував зарплату.

— Окей…

— Він порчений, — каже Ходжес просто. —