Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Також задля збереження свого впливу та посилення домінування в регіоні Росія з 2014 р. активізувала військову та військово-технічну взаємодію з країнами ОДКБ та проводила активні заходи з посилення бойової готовності своїх збройних сил. У 2015 р., а особливо у 2016-му збільшилася кількість військових навчань як у рамках ОДКБ, так і безпосередньо військових підрозділів РФ.
Наприклад, у 2014 р. навчання в ОДКБ не проводилися. А вже у 2015 р. відбулися навчання «Непорушне братерство-2015» у рамках Колективних сил оперативного реагування ОДКБ та «Гром-2015». Крім того, РФ провела наймасштабніші за останні роки навчання «Центр-2015», в яких брали участь 95 тис. військовослужбовців підрозділів ЗС, МВС, МНС, ФСБ, ФСО, ФСКН РФ, а також частини збройних сил Казахстану.
У 2016 р. в рамках ОДКБ проводилися навчання «Непорушне братерство-2016», командно-штабні навчання «Взаємодія-2016», «Кобальт-2016», «Пошук-2016». Крім того, у невизнаній ПМР відбулися навчання оперативної групи російських військ. Проводилися масштабні навчання на території РФ «Кавказ-2016», у яких узяли участь військові підрозділи Південного, Західного та Центрального військових округів, Північного флоту, військово-космічних та повітряно-десантних військ ЗС РФ.
Росія намагається розширити свій військовий потенціал у західних прикордонних регіонах країни. Так, у 2016 р. у м. Клинці (Брянська область), у безпосередній близькості до кордонів України та Білорусі, сформована військова база, на якій передбачається розташувати військову техніку для проведення наземних військових операцій.
Стратегії просування Росії у західному напрямку відповідає також додаткова передислокація у 2016 р. російських військово-транспортних літаків, винищувачів та бойових вертольотів на авіаційну базу в м. Бобруйськ (Білорусь).
У 2015—2016 рр. активізувалися польоти бойових літаків поблизу кордонів країн Балтії. Так, у 2015 р. російські військові літаки понад 270 разів було зафіксовано неподалік кордонів Латвії.
Така військова активність може свідчити про намагання РФ зберегти свій вплив на пострадянському просторі шляхом посилення своєї військової присутності, а збільшення кількості та масштабності військових навчань у рамках ОДКБ — про прагнення залучити та використати військовий ресурс країн-союзниць для реалізації власних геополітичних амбіцій, передусім у протистоянні РФ із Заходом.
Найближче коло держав — союзниць РФ, на які спрямовується водночас і найбільший тиск, як уже зазначалося вище, становлять країни — учасниці Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) та Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Окрім суто економічної зацікавленості, РФ використовує згадані інтеграційні проекти на пострадянському просторі для протидії перспективі входження сусідніх країн до європейських та євроатлантичних структур.
Так, наприкінці 2013 р. Вірменія, яка здійснила необхідні кроки для укладання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, у стислі строки змінила свою позицію й оголосила про приєднання до Митного союзу. Причиною такої різкої зміни зовнішньополітичного курсу стала загроза Росії надати підтримку Азербайджану в Нагірнокарабаському конфлікті. Як наслідок, Вірменія спочатку відмовилась від євроінтеграції, а у 2015 р. приєдналась до ЄАЕС.
Окрім того, вплив на Вірменію здійснюється шляхом призначення на ключові державні посади проросійськи налаштованих високопосадовців. Так, наразі діючий прем’єр-міністр Вірменії К. Карапетян із 2011 р. обіймав посади у дочірніх структурах ПАТ «Газпром».
Слід мати на увазі, що, відповідно до змін у Конституції Вірменії внаслідок проведення конституційного референдуму 2015 р., країна з напівпрезидентської стане парламентською, і вся реальна влада з 2018 р. (терміну закінчення повноважень нинішнього президента С. Саргсяна) опиниться в руках прем’єр-міністра. Таким чином, діючий проросійський прем’єр наразі має значні адміністративні важелі для забезпечення отримання партією, яку він представляє, найбільшої кількості депутатських мандатів на майбутніх парламентських виборах і, відповідно, можливість обійняти посаду очільника уряду.
Тиск на Білорусь здійснюється з використанням як економічних, так і військових важелів. Як член союзної держави, РБ узгоджує з РФ зовнішню політику, питання оборони, безпеки, бюджету, грошово-кредитної та податкової системи, енергетики, транспорту та зв’язку, а також митну політику. Таким чином, Росія має можливість впливати на прийняття рішень з ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики Білорусі.
Слід зазначити, що однією з основних товарних позицій білоруського експорту є нафтопродукти, які виробляють на ПАТ «Мозирський нафтопереробний завод». Діяльність цього НПЗ залежить від ціни та обсягів поставок російської нафти, що використовується Росією для забезпечення лояльної політики та підтримки своїх ініціатив з боку керівництва РБ.
Серйозним важелем впливу є також членство Білорусі в ОДКБ і наявність на території країни російських військових об’єктів.
У 2014 р. обговорювалося питання про створення на території РБ російської військової авіаційної бази, і президент РФ В. Путін дав розпорядження підписати відповідні документи. Однак наприкінці 2015 р. президент О. Лукашенко зумів домовитися з російським керівництвом, і рішення щодо формування бази було скасовано.
Керівництво Білорусі намагається частково протидіяти тискові Росії. Так, вдалося забезпечити проходження військовослужбовцями служби виключно на території країни, незважаючи на прагнення РФ використовувати білоруські збройні сили через механізми ОДКБ для вирішення питань за межами РБ.
Економіка Казахстану, який є членом ЄАЕС, значною мірою залежить від РФ, оскільки Росія є основним імпортером казахстанської продукції. Місцевий експорт представлений переважно мінеральними ресурсами, що робить країну залежною від виробничих потужностей переробної промисловості РФ. Крім того, геополітичне розташування Казахстану ставить Астану в залежність від транзиту через територію РФ.
Водночас керівництво РК намагається диверсифікувати свій експортний потенціал, для чого активно розвивається співпраця з китайськими компаніями та фінансовими структурами.
Особливо слід відзначити залежність від Росії на пострадянському просторі т.зв. невизнаних держав, зокрема Південної Осетії, Абхазії та ПМР. Соціально-економічна ситуація у цих утвореннях є досить складною, оскільки вони не можуть самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і повністю залежать від фінансових дотацій РФ. Зазначені утворення виникли внаслідок військових конфліктів, де Росія відіграла також ключову роль, у зв’язку з чим соціальну та промислову інфраструктуру в них було значною мірою зруйновано. Така ситуація зробила їх іще більш залежними від фінансування з боку Росії. Крім того, через зовнішньополітичну ізольованість енергоресурси до цих формувань може постачати виключно РФ за визначеною нею ж ціною.
Таким чином, на пострадянському просторі Росія намагається використовувати всі можливі інструменти для забезпечення свого впливу на країни регіону. Лояльна політика сателітів щодо захисту та просування РФ власних інтересів формується переважно через інтеграцію їх у міжнародні економічні та військові об’єднання, в яких Росія відіграє провідну роль, і, відповідно, протидію інтеграції цих держав до європейських та євроатлантичних структур.
Серед інших інструментів тиску РФ активно використовує постачання енергоносіїв із визначенням обсягів та цін на них; торговельно-економічні відносини; доступ на власну територію для товарів сусідніх країн з метою їх транзиту в треті країни; військове співробітництво та оборонно-промисловий комплекс; внутрішні міжнаціональні конфлікти в деяких країнах та сприяння виникненню на їх територіях невизнаних державних утворень, «заморожених конфліктів»; втручання у внутрішньополітичні процеси через підтримку проросійськи налаштованих національних еліт.
6.4. Жертви російської
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світова гібридна війна: український фронт», після закриття браузера.