Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

«Навіть сьогодні ніхто не прийшов... Я так чекала... Я думала що хоча б брати вийдуть повести мене, але ніхто не прийшов. Це так образливо. Чому мене ніхто не любить? Я і справді нікому не потрібна? Мій батько і справді мене ненавидить за те що я народилася?.. Мабуть, це і справді так. Кому потрібна нікчемна дитина...» — подумала тоді дівчинка.

Зазвичай до десяти років дітей навчають вдома писати, читати, також вчать історію імперії, математики та етикету. Це основи які діти мають опанувати, щоб їх прийняли до школи. Але діти аристократів або багатих простолюдинів наймають репетиторів, також по бажанню додають інші предмети такі як: фехтування, магія, алхімія та медицина, література та музика, економіка або ведення бізнесу. Такі або інші предмети вивчаються відповідно до планів на майбутнє дитини. З такими знаннями діти, яким виповнилося десять років складають іспит, щоб вступити на навчання до школи, і навчаються там шість років. Простолюдини або ті, хто погано навчався зазвичай починають працювати самі або разом з батьками, а аристократи або відмінники ще два роки мали офіційно стажуватися на робочих місцях, що їм забезпечувала система працевлаштування в імперії відповідно до обраної професії. Спадкоємці сімейних титулів навчалися управляти родовим угіддям та бізнесом, майбутні чиновники закріплювалися за старшими в імператорському палаці, алхіміки та механіки відправлялися в Академію Наук, маги до Магічної Вежі, а лицарі вступали або до родової охорони або в ряди імперської армії, і т.д.

Шість років у школі були важкими для Олівії, вона навіть на канікули не завжди поверталася додому, бо була зайнята навчанням. Але таким чином школу вона закінчила з відзнакою. Вона увійшла в десятку кращих учнів, тому повертаючись додому сподівалася що батько нарешті помітить її та похвалить за старання. Але її чекало знову розчарування. Ніхто з рідних її не зустрічав, біля дверей стояв лише дворецький. Родина поселила її у дальні, бокові покої, навіть не привітавшись, а просо приславши дворецького. На серці знову лежав камінь, було важко. На другий день її покликали на сімейний обід. Тоді в гості завітав дядечко по мамі — герцог Оскар Гілберт, а також був присутній і наречений Олівії.

Того дня наречений Олівії оголосив, що він розриває заручини з нею, і планує одружитися з Ліліан, бо у них уже давно є взаємні почуття, і взагалі вона є ідеалом юної аристократки, а такій як Олівія з нею навіть не зрівнятися. Сказати що Олівія була у шоку - не сказати нічого, але клубок, що підступив їй до горла так і не дав їй промовити й слова, тому опустивши голову вона просто мовчала. Герцог погодився з таким рішенням, і брати не були проти. І хоч дядечко Оскар був обурений такою поведінкою, та зробити нічого не міг. Щоб хоч якось полегшити стан Олівії, яка ще довго перебувала в шоку, він запропонував їй пожити з ним на півночі, але вона відмовилася.