Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

- Не фанат сала, - ведеться, чортяка, ведеться, однією рукою тримається за ручку дверцят, та все ж корпусом розвертається до мене, щоб вкотре продемонструвати свою щасливу посмішку, - а з базарною бабою я вже потеревенив. Тільки що.

Я ще з першого разу зловила суть його слів, та цей додаток-пояснення повністю зриває мій дах, тож з повною впевненістю в тому, що завтрашній ранок та пів дня я проведу на колінах, просячи у Всевишнього пробачити мій грішок, рвуся до цього нахаби. Хто там викрадач Різдва? Зелене страховисько? Схоже я знаю, хто грав головну роль в цьому мультфільмі.

- Зараз я дам тобі базарну бабу! Зараз ти в мене отримаєш! - Наразі я справді поводжуся як жіночка, яку обважили на десять грамів, а вона видає криків на пару кілограмів. (P/S саме за цим ця жіночка і прийшла з-поза ранку на ринок, але хто ж чистосердечно признається?)

- Оревуар! - Наостанок шкіриться цей мерзотник, і я усвідомлюю чому в нього ця посмішка така широчезна. З секунди на секунди він відкриє дверцята, промайне всередину цього клубу і на цьому кінець. Кінець моїм бажанням помстися за базарну бабу, і кінець намаганням обіграти його, швидше зайшовши всередину приміщення.

Та не дарма я вірю в чудеса, ой, не дарма. Вони існують, тільки повірте в них, і все буде!

- Що за...

Домовити цей персонаж не встигає, встигає тільки напівобернутися, а вже наступної миті я вибиваю в нього повітря з легень. В прямому значенні цього слова, оскільки ми маємо такий розклад: розбурхана фурія - одна, самовпевнений індик(вже ні) - один, закриті двері - теж одні. Що ми маємо вкупі? Розбурхану фурію, яка влетіла на чималій швидкості в індика, а в того пір'ячко полетіло в різні боки від зіткнення з дверима. Хедшот! Тачдаун! Трьохочковий!

- Гей! Ви як? В нормі?

Цей момент чудесний, ідеальний, якби не Регіна зі своїм занепокоєним кудкудаканням.

- Цілком, - ігнорую той факт, що питання подруги більше стосуються чоловіка, котрий і влетів своєю тушкою у двері. Мені теж було боляче! Так! В нього тіло теж ні капельки не м'яке, якесь наче зі сталі. Тільки от теплої сталі. І не треба питати, як я про це дізналася! І не треба кивати на мої руки, які під час цього зіткнення встигли дослідити торс чоловіка. Не треба! Він отримав по заслугах! Один-один в нашій різдвяній зарубі.

- Якась, напевно, помилка...

Чоловік ігнорує схвильованість та питання Регіни, навіть ніяк не реагує на наше з ним ДТП, його увагу привертають двері до клубу. Вони стають осередком його непорозуміння.

- Що таке, думав, що такий беззаперечний мачо-мучачо? - Не можу не вколоти, тепер вже морально. Ну, а що? Маю право, він же назвав мене базарною бабою. Назвав. Так от це бумеранг, який тільки но дзвінко ляснув його по дзьобу.

"А якщо він захоче відповісти фізично? Як ти це зробила щодо нього? Що тоді? Вирушимо на північний полюс та будемо молитися, що він не знайде там нас серед пінгвінів?"

Ти такий розумний, внутрішній голос, прямо аж занадто. Візьми шоколадну медальку з полички та займи нею рота, зараз мамка все порішає.

- Судячи з усього, ти навіть не рахуєш, маленька ще, мозочок не виріс, - і стукає себе по скроні вказівним пальцем.

Зараз мамка порішає, ой, як порішає...

"Ану приклади руки до тулуба та спробуй пару хвилин походити в розвалочку. Поглянемо, наскільки ти будеш органічно виглядати в зграйці пінгвінчиків."

- Евелі, зачекай, - я вже була готова вдруге до зіткнення з цим чоловіком, хотіла повторити цей трюк (сподобалося? Не сперечаюся, та стирати цю усмішку було ще більшим задоволенням), але Регіна передбачила мій задум, тому мертвою хваткою схопила за руку й не дала просунутися до цього вічно усміхненого ельфа. - Можна ж інакше вчинити.

- Повністю з тобою згодна! - Вириваю руку із захоплення дівчини, та роблю крок назад, ніби чим далі я буду від нього стояти, тим краще буду себе контролювати. - Давай неси!

- Кого нести? - Нетямуще витріщається на мене подруга, а я закочую очі. Все роз'ясни, поясни, пережуй, та ще й в ротика поклади.

- Кляп, - вбивати людей не гуманно, тим паче у таке свято, а от заліпити рота кляпом, щоб ці губи не шкірилися, а язик не вертівся як помело, це нормально. Здається, мені навіть зійде це за добру справу, що я стільком людям збережу нерви, звівши спілкуванням з цим персонажем до нуля.

- Кляп? Навіщо?

Краще два. Тут є два претенденти на цей кляп, бо мізки цих двох вилетіли в теплі краї, і не факт, що навесні повернуться.

- Будемо вчити нашу маленьку дівчинку фільтрувати те, що вилітає з її рота.

Гей, це моя ідея! Моя! А він її в мене нахабно викрав! Грабіж посеред дня! Караул! Заарештувати цього безсоромника!

- Авжеж, діда то немає сенсу вчити, він занадто немічний, ні на що не здатен! - Якщо що, зауважте, а ще краще запишіть - це за базарну бабку відповідь прилетіла. Не важливо, що не перша, важливо те, що він все це розпочав! Він! Де мама і тато? Нехай йдуть сюди, я буду жалітися!

- Ні на що не здатен? - Знову посмішка, тільки зараз вона вже якась хижа, несе в собі підтекст, тільки... який? Можливо, це якось пов'язано з очима чоловіка, які в цей момент загорілися різдвяними вогниками? - Зараз я тобі покажу який я немічний!

Згадується ще один мультфільм, про кота й мишку, де перший постійно бігав за другим, намагаючись того цапнути. Так ось, я навіть не помітила, як з впевненого в собі та у своїх силах кота я перетворилася в маленьке мишеня, котре готове дати драпака, бо справжній кіт, відгодований, породистий зараз наступає на мене, обіцяючи швидку розправу. А моя нора закрита. Дев'ять скупердяїв її забарикадували!

- Стоп! Брейк! - Чи був третій персонаж в тому мультфільмі? Не пригадаю, та добре, що в цій оновленій, сучасній версії він появився, та наразі грає явно за мою команду. Регіна стає поміж нами, не даючи чоловіку дібратися до мене, тримаючи того на відстані витягнутої руки, - розійшлися в різні сторони. Є ідея, як ви можете розв'язати свою суперечку та довести, хто з вас заслуговує потрапити на цю вечірку, а хто повинен відправитися додому та прокачати левел своєї чарівності перед дзеркалом й спробувати своєї удачі наступного року.

- ЯК? - Одночасно виривається у нас з цим оленем, і ніхто не хоче бути тим лузером, компанією якого на цей вечір стане власне відображення у дзеркалі...