Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

— Так точно, бляха, буду готовий. Я завжди готовий. Ви ж

знаєте, офіцере.

— Напевно, — відповів Шед. — Залежить від того, чи

сформується зв’язок. Якщо не на цей рейс, то наступний після

нього.

— Херня! Я той лід однією рукою кришитиму краще, ніж

половина шмаркачів, що ви понабирали на цю кралю.

— І знову ж таки, — Голден ледве стримав усмішку, — радий це

чути. Продовжуйте.

Педж пирхнув. Шед заходився витягувати ще одного опариша.

Голден повернувся до ліфта і цього разу з вибором не вагався.

Навігаційна

палуба

на

«Кентербері»

не

справляла

надзвичайного враження. Величезні екрани на всю стіну, які

Голден собі вимріював, записуючись на флот, справді були

встановлені на великих кораблях — але й там більше як

забаганка, а не за якоюсь реальною потребою. Аде сиділа за

парою моніторів, кожен із яких був лише трохи більшим за

планшетний термінал: по кутках оновлювалися графіки

ефективності та енерговидобутку реактора, праворуч тягнувся

лоґ усіх підсистем у реальному часі. Її вуха повністю закривали

масивні навушники, з-під яких майже нечутно пробивалася

мелодія басів. Якщо сенсори «Кентербері» покажуть щось

незвичне, на екрані з’явиться попередження. Якщо якась із

підсистем корабля дасть збій, на екрані теж з’явиться

попередження. Якщо Мак-Давелл залишить капітанський

місток, на екрані знову ж таки з’явиться попередження, Аде

вимкне музику і вдаватиме надзвичайну зайнятість перед його

появою. Вміння насолоджуватися дрібницями було однією

з тисячі речей, що так приваблювали Голдена в Аде. Він

підійшов до неї і став за спиною, обережно зняв з її голови

навушники, а тоді сказав:

— Привіт.

Аде усміхнулася, тицьнула пальцем в екран, опісля відкинула

навушники назад, залишивши їх довкола довгої шиї, неначе

таке собі технологічне намисто.

— Старший помічник капітана Джеймс Голден, — привіталася

вона з підкресленою формальністю, що прозвучала ще сильніше

завдяки її виразному нігерійському акцентові. — Чим можу бути

тобі корисна?

— Знаєш, якщо ти вже запитала... Я оце собі думав, що було б

доб ре, якби дехто приєдналася до мене в каюті, коли заступить

третя вахта. Невеличка романтична вечеря з тієї ж гидоти, що

готують усім на камбузі. Приємна музика...

— ...винце, — продовжила вона. — Порушення протоколу.

Прикро про це думати, але не маю настрою на секс сьогодні.

— Я й не говорив про секс. Вечеря. Розмова.

— А я говорила про секс.

Голден опустився на коліна поряд із її кріслом. Нинішня тяга

«Кентербері» давала гравітацію в одну третину земної, і поза

була цілком зручною. Усмішка Аде пом’якшала. Дзенькнув лоґ

підсистем: Аде кинула туди погляд, тицьнула пальцем

і повернулася до нього.

— Аде, ти мені подобаєшся. Тобто справді, мені подобається

бути з тобою. Я не розумію, чого б нам не провести якийсь вечір, не здираючи одне з одного одяг.

— Голдене, милий. Припини, гаразд?

— Що припинити?

— Припини спроби зробити з мене свою дівчину. Ти чудовий.

У тебе красива попа, і з тобою весело трахатися. Це не означає, що ми заручені.

Звівшись на ноги, Голден відчув, як починає супитися.

— Аде. Я не можу повірити, що причина тільки в цьому…

— Але це правда, — відповіла вона, стиснувши його долоню. —

І нема нічого дивного в тому, що це єдина причина. Ти тут

офіцер, а я контрактниця. Ще рейс, ну, може, два — і мене тут

уже нема.

— Я теж не прив’язаний до цього корабля.

Її сміх був водночас ніжний та недовірливий.

— І скільки ти вже на «Кенті»?

— П’ять років.

— То ще й як прив’язаний. Тобі тут добре.

— Добре? «Кент» — це столітній транспортувальник льоду.

Гірша робота на космольотах є, але треба дуже, дуже

постаратися, щоб її знайти. Куди не поглянь — або нездара, або

хтось грандіозно налажав на попередньому місці.

— І тобі тут добре, — її погляд був уже не таким лагідним. Аде

закусила губу, зиркнула на екран, а тоді знову на Голдена.

— Я цього не заслужив.