read-books.club » Наука, Освіта » Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт 📚 - Українською

Читати книгу - "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"

37
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення" автора Терьє Тведт. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 82
Перейти на сторінку:
ще раз, то залив канави водою, залив загати водою й залив водою перелоги. Садівник, радіючи, піднявся (?) з піску та пилу й обійняв його»[20]. Так тисячолітні легенди підкреслюють, що те, як Енкі контролював річки, було питанням життя та смерті в суспільстві. Мабуть, його можна вважати за попередника пізнішого моністичного Бога в пустельних релігіях, який здійснював владу, зокрема, відкриваючи та закриваючи резервуари води на небі за своєю волею, коли Він нагороджував чи карав людей.

Якщо у світі міфів і релігії богом був Енкі, то в практичному житті громади богами були будівельники каналів. Вони мали з’ясувати, як найефективніше прокласти канал куди треба і як найліпше захистити громаду від небезпеки потопу. Тому імена будівельників викарбовували на стінах каналів, а шумерська мова, як стверджують, мала 13 слів на позначення їхнього найважливішого ресурсу. Імовірно, будівельники каналів очолювали, власне, виконання роботи. Шумери копіювали природу, будуючи загати, — вони створювали природні насипи з намулу. Шумери будували загати з очерету, зібраного в болотяній місцевості, просочували його бітумом чи асфальтом, знаходячи їх неподалік, і відтак змазували сирою нафтою, якої в регіоні також було чимало. Зверху вони ставили такі собі цеглини з багна, сушачи його на сонці, як і сиру нафту.

Унаслідок поєднання цих способів пристосування та контролю за річками в 3600 р. до н. е. виникло вкрай ефективне рільництво, що заклало економічні та соціальні підвалини для розвитку справді перших епохальних міст, як-от Ур, Еріду[21] й Урук. За припущеннями вчених, у цих містах 5000 років тому мешкало понад 50 000 осіб.

  Глина як ресурс і записник

Незабаром шумери виявили одну перевагу рівнин, де вони жили: тут було чимало іншого ресурсу, що набуде історичного значення, — глини, універсального матеріалу в майбутньому. З неї будували храми, й вона була основою першої писемності. Форму глини завиграшки змінювали, а відтак клали на сонце, доки шматки не затвердіють. Із глини могли виготовляти цеглу, з якої споруджували будинки, ступеневі піраміди, платформи, храми, загати та стіни каналів. Шумерські міста оточували стіни з такої цегли. Навколо Урука, наприклад, стояв десятикілометровий мур із вежею. Маленькі хатинки бідняків і більші будівлі, де жили очільники міст та духівництво, теж зводили з такої глиняної цегли. Глина була першим будівельним матеріалом цивілізації.

Завдяки глині в історії людства стався ще один важливий крок — розвиток першої у світі писемної мови, клинопису. Річ у тім, що з глини виробляли перші, хоч і примітивні записники, дешеві й міцні. Шумери використовували гострі предмети, «ручки» з очерету, і викарбовували символи на глиняних табличках, які відтак сохли на сонці[22]. Оскільки люди вперше мали справу зі зберіганням і розподілом їжі, виникла потреба зберігати та обробляти таку інформацію. Така реєстраційна система була важлива і для торговельної діяльності міст-держав, і для «священної бюрократії», і для організації міста. Саме тому перша відома людству писемна людина походить із Шумеру. На жаль, можна сказати — якщо вірити, що новаторами в історії є люди, які пропонують нові ідеї, — що ця людина була ані істориком, ані філософом, а обліковцем. Хронологія зрозуміла: не писемність створила цивілізацію, а цивілізація — писемність, що своєю чергою розвивала цивілізацію далі.

Винайдення писемності в четвертому тисячолітті до н. е. посилило поділ праці в суспільстві. Так, певні члени суспільства мали навчитися писати й читати. Одна з небагатьох історій із Шумеру, яку може прочитати сучасна людина, — розповідь про школяра й підтримку, що він її отримував від батьків, коли вчився, щоб стати частиною «писемного класу»:

«Після того як школа закінчилася, я пішов додому,

зайшов у дім, (де) сидів мій батько.

Тоді я поговорив із батьком.

Я зачитав йому свою табличку, (і) мій батько був задоволений;

мій батько показував, що любить мене:

“Я спраглий, дай пити.

Я голодний, дай хліба.

Помий мої ноги, застели ліжко, хочу спати;

Розбуди мене рано зранку,

Мені не можна запізнюватися, (інакше) мій вчитель мене відлупцює”.

Коли я прокинувся зранку,

я зустрів свою матір і

сказав їй: “Дай мені мій обід, я піду в школу”»[23].

Згодом шумери так розвинули свою писемність, що могли фіксувати життєві мудрощі й оповідання, а за кілька тисяч років кілька європейських експертів із клинопису навчилися читати їхні тексти. У 1850-х археологи знайшли вдосталь клинописних глиняних табличок, щоб мовознавці змогли розтлумачити шумерську писемність. У 1857 році Королівське азійське товариство в Лондоні — що на той час був центром чимраз глобальнішої імперії — стало місцем виникнення оригінального підходу. Тоді чотирьом провідним фахівцям із клинопису запропонували перекласти 800 рядків, що їх європейські археологи привезли з Межиріччя. Фахівців розсадили в різні кімнати й дали кожному копію того самого тексту. Коли комітет аналізував зміст у чотирьох запечатаних конвертах, виявилося, що всі фахівці переклали клинопис майже однаково. Тож так зламали код до мислення шумерів. Тепер можна було прочитати перший у світі юридичний текст, який гарантував покарання за будь-які переступи — від сексу із чужими рабами до вбивства: «Той, хто вб’є іншого, мусить умерти сам», — постановив судебник Ур-Намму в приблизно 2100 р. до н. е[24].

Система письма і глина також уможливили розвиток системи цифр, яка стане основою того, як сучасна людина розуміє час та простір. Коли дивимося на годинник і знаємо, що в одній годині — 60 хвилин, а в одній хвилині — 60 секунд, усе це спадок від доісторичного Іраку. Саме там уперше поділили час на години по 60 хвилин, хвилини по 60 секунд, тижні по сім днів, а коло — на 360 градусів[25].

Навіщо цим людям знадобилася така точна система вимірювання часу, коли іншим, здавалося б, цілком достатньо було рахувати лише роки? Мисливцям, збирачам і людям, які жили в селах і займалися традиційним землеробством, упродовж тисячі років вистачало поділу на більші одиниці — як-от від весни до весни або від літа до літа, або від ранку до ночі. Але підведення потрібної кількості води на більші та менші поля з менших і більших каналів, які можна було завиграшки закривати й відкривати, стимулювало розвиток дрібнішого поділу часу. Потреба в зрошуванні та розподілі водних ресурсів у періоди року, коли річки мілководні, а отже, в каналах було мало води, передбачала систему, що допомагала б краще зрозуміти, які фермери скільки води отримали. Ефективно це порахувати давали змогу одиниці часу. І достоту, як у пустелі в Омані донедавна воду підземними каналами (що їх на всьому Близькому Сході називають канатами або кяризами) розподіляли, орієнтуючись на тінь від Місяця[26], так і шумери знайшли розв’язок, яким ми послуговуємося досі.

  Безвірна природа і боги-тирани

У Шумері також розвинулося перше відоме в історії духівництво. Такі групи посередників між людьми та богами виникали з різних причин, і ніхто не знає достеменно чому. Це можна заледве пояснити, якщо не зважати на непевність життя, а також на незрозумілі й жорстокі події, що

1 ... 5 6 7 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"