Читати книгу - "Падіння Інгларіанії, Леонід Спіранд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Шлях із музею зайняв деякий час, і тут Сол зрозумів, що вкрай втомився. Не дивно, годинами бігати і стрибати в бронекостюмі міг не кожен. Залишалося сподіватися, що дорога назад виявиться менш важкою.
– Чорт! – вже голосніше вимовив Сол, коли опинився на даху музею і спрямував погляд у далечінь.
Купа мерців обплітала будівлі навколо подібно до павутини, а гнилі трупи продовжували напирати. До цього істота завмерла, вичікуючи здобич, але тепер знову кинулася вперед. Оперативник продовжив відстрілюватися, але трупів було надто багато, ось-ось вони дістануть його і розірвуть, або, ще гірше, змусять стати частиною монстра. Сол зробив крок назад, але тварюка вправно зманеврувала і кілька її щелеп впилися агенту в руку.
Той вдарив тварюку прикладом і розкришив черговий череп, але шкоди було завдано: з-під бронеперчатки Сола текла кров, а пальці ледь слухалися від болю. У розпачі він рвонув назад і побачив, що зараз був недалеко від стіни, яка відділяла це місце від Інгларіанії. До цього Сол увесь час дерся нагору, тож у нього був шанс дострибнути до неї й опинитися на тому боці.
Агент зібрав усю силу в кулак, розігнався і рвонув на стіну як безстрашний завойовник. Ноги не знайшли опори, але пальці врізалися в камінь і зачепилися достатньо, щоб він міг повиснути. Вартовий спробував підтягнутися, але від безсилля та болю в руці лише здригнувся і, зрештою, зісковзнув. Перед очима знову пролетіло все життя, а з горла вирвався здавлений хрип. Сол відчув, що зараз впаде просто в пащу ненаситної нежиті... Але тут його руку схопила інша рука.
– Ось він! Знайшов, швидше! – Кричав одягнений у броню інгларіанець над агентом.
До нього підскочило ще кілька, і разом їм вдалося витягнути Сола з пастки. Ще дві групи виринули з туману і почали палити по тварюці з гармат, прикриваючи відступ.
– Ми від намісника, – швидко пояснив солдат, – він украй шкодує про те, що трапилося, і сподівається, що ваше враження про Інгларіанію не було безнадійно зіпсовано.
– Враження? Яке ж там враження… – Пробурмотів Сол собі під ніс, поки його ноги ледь рухалися вперед.
Варта буквально потягла агента в бік Інгларіанії, поки тварюка за стіною люто вирувала. Уся ця пригода виявилася для оперативника надто виснажливою, щойно вони опинилися за стіною, Сол відключився.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Падіння Інгларіанії, Леонід Спіранд», після закриття браузера.