Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Шлюпка з трьома матросами спустилась на воду і силою гребців досить швидко досягла берега.

- Кривий, Гончий, Ара, поможіть з м'ясом хлопцям, - наказала Азалія і три матроси, витягнувши довгі ножі, зірвалися з місця. 

Щоправда, здивування щодо здобичі вони не могли приховати, тому збентеження відобразилось на їх обличчях. 

Азалія сіла на березі, протягнувши ноги і не приховуючи власну втому.

Поруч сидів Русал і споглядав за роботою піратської команди з видобутку м'яса.

- Як тебе звати хоч? - спитала Азалія русала. І тут же осіклась. - Ти ж нібито німий... Забула.

Хвилину подумавши, вона промовила:

- Тоді будеш Діланом. Раз ти належиш мені, то я маю право дати тобі ім'я.

Русал скептично глянув на Азалію, але ствердно кивнув.

- Ділан в валійській міфології - син моря, - пояснила свій вибір Азалія. - Я люблю місткі імена. Наприклад, той араб-матрос, якого ти бачив, носить ім'я Ара. Що означає “той, що приносить дощ”. Його не хотів брати на судно жоден з капітанів-земляків, боючись нещастя, бо дощ в морі часто означає шторм.

Русал уважно слухав, вже по-новому дивлячись на піратку. Вона продовжила.

- Я вважаю, звісно, не можна відкидати те, чого ти не збагнеш. Проте дощ - це не тільки про шторм. Дощ - це спасіння від посухи, а значить від голоду і спраги. Ім'я - це лише ім'я. Ти сам можеш наповнити його власним сенсом, - вона повернулась до русала: - То що…будеш Діланом?

Русал мовчав і невідривно дивився в очі капітана. Він повільно кивнув і ледь посміхнувся куточками губ.

Азалія знову поглянула на простори бухти.

- Тоді, ласкаво прошу, у світ піратів, син моря Ділан…