Читати книгу - "Ти мене зрадив, Лада Короп"

Ніч та тиша діють на мене гнітюче. Уночі останнім часом я завжди відчуваю себе самотньою. Й хоча поряд зі мною лежить Гліб я розумію, — що душевну порожнечу він не заповнить. 

Я лежу у його обіймах й відчуваю тепло яке виходить з його тіла. Воно гаряче й міцне. Згадую нашу ніч. Гліб знову довів мене до ейфорії. З Віктором ми досить давно не були близькі в інтимному плані. Він вважав що нам не варто займатися сексом поки я проходжу лікування. Як я не намагалася пояснити, що одне одному не заважає він все одно не прислухався до мене. Саме тому мені було так добре з Глібом. Бо я дуже скучила за чоловічою увагою й ніжністю. Гліб вміє дарувати ніжність, хоча ми ледве знайомі. Відчуваю як він ворушиться й повертається на інший бік. Я теж відвертаюся від нього й намагаюся заснути. 

Ранок настає швидко й безповоротно. Мені зовсім не хочеться вставати і йти на роботу. Цієї ночі я вперше за довгий час спала спокійно. Я не плакала й не думала про свій біль. 

– Доброго ранку, не спиш? – цікавиться Гліб й цілує мене у плече. 

– Ні, мені на роботу пора, тому вибач, будь ласка, та я маю збиратися, – кажу суворо. 

– Добре, зрозумів. Може хоч кавою пригостиш?

 – Бачу тобі сподобалася моя кава, – кажу з легкою посмішкою на обличчі. 

– Ні, мені ти сподобалася. Така солодка і п'янка, – Гліб повертає мене до себе й ніжно торкається моїх губ.

 Я бачу як вогонь пристрасті загоряється у його очах. Зараз їх колір нагадує грозове небо. Мені знову стає гаряче іще трохи і я розплавлюся у його обіймах.

 – Гліб, через тебе я запізнюся на роботу, – тихо промовляю ледь стримуючи бажання закричати від задоволення. 

–Ти маєш рацію. Мені теж потрібно йти. Краще я зайду до тебе ввечері, якщо ти не проти, – Гліб відстороняється від мене й встає з ліжка.

 – Мені треба подумати. Я тобі зателефоную.

 – Думаю не зателефонуєш. Але якщо ти не хочеш мене більше бачити я зрозумію, – Гліб одягає сорочку й штани. 

– Справа зовсім не у цьому, – не знаю як пояснити Глібу, що не шукаю серйозних стосунків. 

– Якщо ти шукаєш чоловіка на одну ніч, то вибач я не по цій частині, – розчаровано каже Гліб. 

– Гліб, я... Зрозумій. У мене було болюче розлучення. Мій чоловік пішов до іншої. Я не хочу зараз нових стосунків. І заміж не хочу. Але попри це мені з тобою дуже добре. Я почуваю себе на років десять молодшою. 

– Лано, я не збираюся тиснути на тебе. Якщо ти не готова до нових стосунків, то це цілком нормально. Але це не заважає нам добре проводити час разом, – Гліб нахиляється до мене й кладе свої долоні на моє обличчя. 

– Невже ти погоджуєшся на такі стосунки? – зараз я сильно схвильована. 

– Це не стосунки. Ми дорослі люди й нікому нічого не винні. Якщо нам хочеться просто проводити час разом без зобов'язань, то ми маємо на це право.

 – Будь ласка, пообіцяй мені одну річ, – набираю у легені повітря, щоб продовжити.

– Яку? 

– Якщо я захочу припинити наші зустрічі. Ти просто підеш, – уважно спостерігаю за реакцією Гліба. 

– Добре, але май на увазі, що якщо мені щось не сподобається я можу піти за власним бажанням.

 – Ти маєш на це повне право, – відповідаю спокійно, але мені чомусь не хочеться, щоб він йшов. 

Гліб киває й мовчки збирається. Я продовжую сидіти на ліжку до поки не чую як за Глібом закриваються вхідні двері. Я повинна бути сильно й не показувати свою слабкість. Бо інакше Гліб подумає, що я без нього не зможу. 

  На роботі знову день бабака. Все одне й те саме. Пацієнти, колеги та купа паперів. Трохи пізніше до мене заходить моя подруга Рима на каву.

 У неї хороший настрій й вона вся світиться від щастя. – Лано, привіт. Як справи? Я принесла нам свіжої й смачної кави, – Рима входить до кабінету з двома порціями лате у руках. 

– Привіт. Все ніби добре, а ти як? – цікавлюся у подруги. 

– Ой, знаєш у мене чудова новина. Мені Даніель зробив пропозицію. Уявляєш? – Рима показує безіменний палець на якому красується золота обручка. 

– Вітаю, дорогенька. Це ж прекрасно. Нарешті ви дозріли. Рада за вас, – щиро радію за подругу. 

– Ти будеш дружкою на весіллі. Ніяких відмовок, – Рима витягує вперед руки. 

– Римо я б з радістю та розлучена жінка не кращий варіант для подружки нареченої. 

– Я у таке не вірю. Ти моя подруга, а отже важлива особа на моєму весіллі. 

– Римо, що я там робитиму? У мене навіть кавалера немає.

– Нічого знайдемо тобі кого не будь. До речі я згадала на весіллі буде мій двоюрідний брат Антон. Він хороший хлопець. Тобі точно сподобається, – Рима витягає з кишені смартфон й щось шукає. – Ось його фото, – продовжує подруга. 

Цей Антон доволі симпатичний, але досить молодий. 

– Гарний, – промовляю до Рими, але мої думки про зовсім іншого чоловіка.

 Шановні читачі наступний розділ буде від Гліба. Тому ми дізнаємося про нього трохи більше.