Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

Ми дуже солодко та пристрасно цілувалися не від ходячи один від одного та не перериваючись. Це тривало наче вічність для мене, я насолоджувалася кожним подихом та доторком. Тепло спочатку розливалося по всьому тілу, все стискалося в середині, концентруючи збудження в одній точці, яка вже давно була дуже волога, не відомо від чого, від алкоголю чи від незнайомця який мене дбайливо пестив, не переходячи жодних меж.

- Давай чогось випʼємо.

- Давай, я як раз хотів запропонувати.

- Чудово, як раз познайомимося.

Ми попрямували до бару, я окинула поглядом залу, в пошуках Маргарет, але на жаль не знайшла її та поки ми чекали замовлення написала їй.

Все гаразд? Ти де? Мені варто хвилюватися?

Відповідь була майже одразу.

Не хвилюйся все добре, я поїхала з хлопцями розважатися далі :)

Завтра поговоримо, ти теж не залишайся одна.

Прочитавши я посміхнулася та сховала свій телефон.

Незнайомець не відводив від мене погляду і теж посміхнувся. І саме тоді я змогла трошки краще його розгледіти.  його гарне, трохи кучеряве волосся спадало наче водоспад на його сильні та великі плечі. Це не єдине, на що я звернула увагу - бурштинові очі мовчазно розповідають про його рішучість та наче гіпнотизують при погляді, на мене, складається враження наче він дивиться прямо мені в душу. Колі очей наче підкреслював риси обличчя, надавши йому брутального та маскулінного характеру. Він явно був старший за мене, та й виділявся серед молоді тим що на ньому був костюм, але не такий офіційний, не формальний, але при тому не менш привабливий. Тканина підкреслювала його статуру, міцне тіло, яке вказує на його впевненість та фізичну силу. Його пружні мʼязи працюють під час кожного руху.

Він помітив що я його ретельно роздивляюся, а нічого при тому не казав, напевно він займався тим самим. Що ж я була дуже не проти.

- Як тебе звати?

- А це важливо?

- Не знаю, можливо й ні, якщо хочеш так і залишитися незнайомцем.

- Можливо ще на трошки хочу. А тебе?

- Анна, дуже приємно познайомитися.

- Анна, що ж ти тут шукаєш? Часто ходиш в такі заклади?

- Нічого не шукаю. Я просто ... прийшла трошки розвіятися, навіть не так, мене відтягнула подруга, щоб я не сумувала вдома. Ні, я взагалі ніколи не ходила по клубах.

- Правда? Я теж ніколи не ходив.

- І як тебе занесло сюди?

- Друг вирішив прийти сюди продовжити святкувати день народження.

- І що ж ти тут шукаєш і чому не з ними?

- Напевно нічого теж, я відбився від них, бо мені стало трошки нудно і побачив тебе, як ти відшивала усіх хто до тебе підходив, думав в мене немає шансів, тому так швидко тебе затягнув танцювати.

Я усміхнулася.

- Якщо чесно, я тебе не бачила, але я й не дивилася по сторонах, а відшивала я всіх, тому що мені не хотілося проводити цей час вислуховуючи їхні намагання затягнути мене в номер готелю.

- Розумію, обіцяю так не робити.

Тепер моя усмішка стала більшою і щирішою, і я не могла від нього відвести погляд.

- А ти .... багато дівчат так ... сьогодні ..ну запрошував потанцювати чи випити?.. Напевно дужне питання, вибач, можеш не відповідати.

- Ні, все добре. Окрім тебе нікого не запрошував.

- Приємно чути.

Ми ще трошки випили, не скажу що я знаходилася в стані дуже сильного спʼяніння чи щось таке, але мені дуже сподобалася ця легка розмова, та й атмосфера була приємна, наче ми вже давно знайомі. Незнайомець нахилився ближче, я відчула його жар на своєму тілі, він торкнувся моєї руки.

- Чого би ти хотіла саме зараз, Анна?

Все в середині наче ожило, і я знов відчула що це приємне відчуття збудження накриває мене, наче перерви не було, наче ми ще досі там танцюємо, наче я досі відчуваю його член. Здавалося що вже й музика не так голосно грає, що я чую тільки як швидко калатається моє серце. Між нами наче було якесь електричне поле, як от от вибухне від одної маленької іскри, як таке взагалі могло статися й так швидко?

- Я хочу тебе.

Не подумавши сказала я. 

- Тоді ходімо звідси, зараз.

Я спочатку думала що, він заведе мене десь у провулок чи в ліфт, чи щось таке, але ні. Ми сіли в авто і він сказав водію, як можна швидше відвести нас до його будинку. Я не пам'ятала адреси, але зараз мене це не бентежило. 

Їхали ми десь хвилин 20, можливо більше, бо я не дивилася на час. Всю поїздку ми наче скаженіли від бажання, поцілую були більш глибокими та пристрасними, ніж попередній раз, я відчувала як його язик владно досліджує мене, як він наче вимагає йому віддатися. Я покірно дозволяю йому це робити, поки запускаю руки під його сорочку, його шкіра, гаряча, наче зараз від жару, який накопичується з кожною хвилиною, буде обпікати мої пальці. Незнайомець, не зупиняє мене і дає повну свободу дій на його тілом.  Мене це ще більше заводить, і я вже наче не можу контролювати свої рухи бажання та все що відбувається навколо, але зараз це немає ніякого значення. Мої руки спускаються вниз, проходячи повз його темне, трошки кучеряве волосся біля паху, я торкаюся його збудженого органу через тканину штанів. Він випускає легкий стогін, що наче грім вдаряє мене, і дає нову хвилю, значну сильнішу їдкого та всеосяжного, природного та дикого збудження. 

Нас перериває голос водія.

- Ми приїхали.

Ми відкашлялися й швидко вийшли з машини.

Ми зайшли в будинок, наче в якісь музей чи палац за розмірами, я  була дуже здивована, бо світло вмикалося за голосовою командою. Виглядав будинок наче поєднання сучасних технологій та мистецтва минулого. Білий мармур покривав всю підлогу та сходи. Цікаво, він сам тут живе? чи є ще хтось?, чи є тут ще хтось? Хто підтримує тут такий бездоганний порядок? хто придумав цей дизайн? Картини всі оригінальні? Мої думки різко перервало.

- Випʼємо?

- Так, давай.

- Чого б ти хотіла?   

- Теж що й тобі.

- Добре.