Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур 

Навіть не поворухнувся, коли якесь тендітне тіло врізалось у мене. Відчуваю приємний запах, чисто - квіткового аромату, який вдаряє мені у ніздрі.

 - Ауч!

Чую і обертаюся. Бачу ті самі пронизливі, світло - карі очі.

" Ах, це ти втікачко? "

А в голос кажу зовсім інше... Після моїх слів, вона якась дивна. Стоїть мовчки, хлопає своїми довгими віями. Її подруга, хоче мені щось сказати, але вона не дає це зробити. І вимовляє те, що вибиває мене із звичного русла... 

Потім розвертається, хапає ту Аліну за руку і вони йдуть сміючись. Після хвилинного шоку, зціплюю зуби і випалюю.

 - Це ти мене, ще у гніві не бачила...

" Мені здається, скоро всі забудуть моє ім'я і будуть кликати (синочком кардіолога). Як же мене - це дістало! "

Вона зупиняється, обертається і дивиться прямо у очі. Видно, що хоче щось сказати. Подруга, не дає їй цього зробити. Вони йдуть далі.

Помічаю, як всі дивляться на нашу міні - виставу. Починаю, ще більше злитися. Якби ж зараз сісти на свій спортивний моцик і рванути, щоб трохи спустити пар. Але я обіцяв свому старому, що проведу один день без пригод. Остання його фраза, змусила задуматись.

" Ще одне порушення і я відберу у тебе, цей смертоносник! "

Це дає ясно зрозуміти, всю серйозність слів баті. Стискаю кулаки і йду слідом. Сідаю та помічаю, що мого сусіда нема. 

" Ну і нехай. Перетерплю ще одну пару. "

Але злість до втікачки, сильніша. Тому замість того, щоб зосередитись на тестах, які дали у перший день навчання, пропалюю її поглядом. Мало того, що я й так на взводі. Ще й цей квітковий аромат плутає думки... 

Раптом, чую її фразу.

 - О Боже, дай мені терпіння!

В цей момент, сам не розумію чому, але усміхаюся. І це мене заспокоює.

" Отже, не тільки вона мене бісить, а я її теж. Ну що, втікачко, пограємо? Подивимось, ще хто кого... "

 Приємного читання❤️ 

Мирної ночі...