read-books.club » Фентезі » Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"

137
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ігри Патріотів" автора Редгрейн Лебовскі. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 57
Перейти на сторінку:
місцевому нічному клубі – цьому явно сприяли високий зріст, міцна статура і кам'яний вираз обличчя. Та це враження розвіювалося, варто було зазирнути у його зелені очі, які видавали людину неабияких знань. Більшу частину його обличчя і поголену наголо голову прикрашав складний візерунок, який складався з дрібних, гармонійно переплетених символів, що надавало Бестибалю ще більш грізний вигляд.

За ним дріботів третій директор – Мортем. Він теж був досить міцним, але невисокого зросту, що особливо кидалося в очі, коли він стояв поряд з величезним Бестибалем. Від пронизливого погляду його безбарвних хитрих очей надовго залишався неприємний осад, та повне небажання ще коли-небуть зустрітися. Коротко стрижене русяве волосся дозволяло роздивитися вельми незвичайну і приваблюючу деталь його зовнішності – вуха. Вони були чорними. Здавалося, їх просто облили фарбою, і вона, перш аніж засохнути, розтеклася тонкими цівками по неголених щоках і шиї

Склавши руки перед собою, Естель перезирнулась з Бестибалем та Мортемом і взялася розглядати підопічних. Її колючий погляд пробирав наскрізь. Всередині Софі все стиснулося, здавалося, директриса зараз спопелить їх разом із Патріком. Відчуття власної мізерності і дитячої безпорадності долало дівчину завжди, варто було Естель з’явитися в радіусі десяти метрів. Тепер ж вона сиділи на відстані витягнутої руки, змушуючи Софі почувати себе комашкою.

Вдосталь насолодившись виглядом цієї парочки, Естель відкинулась на спинку дивана і криво посміхнулася. Своєю холодною красою вона нагадувала злу чаклунку, у якої визрів новий план захоплення омріяного королівства. Її витончені риси обличчя, в обрамленні темного волосся, нагадували про мармурову скульптуру в саду, виразні очі кольору морозного неба пронизували холодом кожного, хто зустрічався з нею поглядом, а криваво-червоні тонкі губи тільки підкреслювали незвичайну білизну її шкіри.

Гучний голос Мортема відірвав Софі від роздумів.

– Ви проігнорували сигнал, який отримали о другій двадцять, так само як і наказ з’явитися у тренувальному центрі, – сказав він. – Сподіваюся, у вас були на це дійсно вагомі причини.

Причини й справді були, точніше одна – річниця смерті Гаррі. Він любив проводити час в «Механічній дамі» і тому питань, де і як провести вечір, вчора ні в кого не виникало. Але Софі та Патрік змовчали, знаючи, що така відповідь навряд чи задовольнить директорів.

– Як прикро, – розчаровано мовила Естель, – як прикро, що такі таланти дісталися вам, адже це абсолютно не заслужено. Знання і навики, отримані в Лізі – безцінні, і вони зробили з вас елітних мисливців. А ви поводитесь немов дітлахи, яким те і діло, кортить розважатися.

Патрік театрально підкотив очі і зітхнув. Естель знову добряче понесло у просторові міркування. Вона пристрасно любила свою роботу і все, що з нею пов'язано, намагаючись привити цю одержимість всім без винятку. До того ж, вона володіла гіпертрофованою схильністю робити із мухи слона.

– Взагалі-то, люди шарахаються, дізнавшись хто ми, – обережно сказав він. – Ніхто не стає в чергу, познайомитися з психами, які шастають по місту

в пошуках злочинців-втікачів, і лізуть на Дно, щоб повідривати голови черговим знахабнілим поріддям Пекла. Тому ми не часто афішуємо свою приналежність до Ліги і намагаємося бути простішими, щоб, такби мовити, злитися з натовпом.

Естель стиснула губи, витримуючи паузу. Зараз вона страшенно нагадувала змію, готову накинутися на надмірно різкого мисливця і вжалити смертельним кусом.

– Знаєш, Патрік, у твоєму блюзнірстві, як і у тобі, є щось особливо миле, – нарешті сказала вона. – Щось, що досі не дозволяє мені зачинити тебе у карцері. Чи ще краще, стерти пам’ять і виставити на всі чотири сторони.

– Я хочу бачити ваші компаси, – втрутився Бестибаль, якому вочевидь набридло дивитися цю виставу.

– Розумієте… Так склалося, що ми… – забелькотіла Софі, намагаючись знайти виправдання.

– Досить! – гаркнув Мортем. Від несподіванки мисливиця аж підстрибнула. – Вам платять не за те, щоб ви відсиджувалися у клубах. Зарубайте собі на носі – напартачите ще раз – і за мною не забариться. Згадуватимете карцер, як райський куток. Я зрозуміло пояснив? – відкарбувавши кожне слово, Мортем запитально звів брову в очікуванні відповіді. Патрік і Софі тільки ствердно кивнули.

Він глянув на Бестибаля і той виклав на стіл два невеликих круглих предмета. Компаси мисливців нагадували кишенькові годинники, але тільки з першого погляду. На найбільшому циферблаті було розміщено три диски менших розмірів, розписані числами і дивними символами, що являли собою кодову систему Ліги. Зигзагоподібні стрілки час від часу хаотично пересувалися, що свідчило про пропущений сигнал.

– Що? Ви копирсалися у моїх речах? – обурився Патрік. Він схопив свій компас, і той голосно завібрував у його долоні. – А як же право на приватне життя?

– У вас його немає, – відрізала Естель. – А тепер про головне: Альфа вже рік функціонує в неповному складі. З поваги до Гаррі, ми довго закривали на це очі. Але, зважаючи на ті обставини, які змусили нас зібратися тут, змушена повідомити, що в найближчі дні до вас приєднається новий напарник.

Патрік ледь помітно здригнувся і зблід. Софі з сумом поглянула на нього. Це була його болюча тема, а зараз, тут зібралася далеко не найкраща компанія для її обговорення.

– Що за обставини? – запитала вона.

– Завтра опівдні Альфа і Бета зустрінуться з міністром та загоном його найкращих ловців, – ігноруючи запитання, провадила далі Естель, – Він особисто хоче ввести вас в курс справ, ознайомити із завданням та планом подальших дій.

Зустріч з міністром не віщувала нічого доброго. Ні для кого не було таємницею, що Теодор Еванс, як, втім і його попередники, боявся і водночас ненавидів Лігу. Він терпів існування даної організації виключно з меркантильних поглядів. Ловці міністерства патрулювали вулиці і займалися звичайним злочинами, де не фігурувало нічого надприродного, а вся робота, пов'язана з потойбічним була в компетенції Ліги.

Ловці та мисливці були двома сторонами однієї медалі Порядку: одна офіційна і відкрита, інша тіньова. А, як відомо, тіней прийнято боятися, адже вони відображають істинну сутність речей. Така політика.

Не дивно, що завбачивши головорізів, мешканці міста обходили їх десятими дорогами, а жовта преса залюбки перемивала їм кісточки, виставляючи у вкрай паскудному світлі.

– Тоді я не розумію, – Патрік звузив очі. – Якщо зустріч завтра, навіщо ви викликали нас сьогодні? Бета теж отримали сигнал, тоді чому тут тільки ми?

Губи Естель розтягнулися у кривій посмішці:

– Справи Бети не повинні хвилювати тебе. А для вас є

1 ... 5 6 7 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"