Читати книгу - "Проклята, Наталка Смеречинська"

- Ну якщо ти мені збрехав, сучий сину, я тебе в порошок зітру ще живого  і по вітру розвію, зрозумів? – процідив крізь зуби Ренек сивому в обличчя.

- Та що ж я, начальнику, - заходився виправдовуватися Остапчук – Навіть в думках…. Не було ж нічого такого…

- Дивись мені! Я тебе попередив – Шейнблат відпустив куртку сивого і поплескав того по грудині – Поїхали! Вже темно, а ми ще навіть з Чайківки не виїхали.

Ренек відвернувся і пішов до коней так і не помітивши, як у відсвітах вогню очі сивого блиснули по особливому зловісно і він з кривою посмішкою на вустах прошепотів:

- Вже скоро! Вже зовсім скоро, товаришу начальник.