Читати книгу - "Путівник по галактиці для космотуристів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Мабуть, в усьому винен четвер, — сказав собі Артур, похнюплено споглядаючи своє пиво. — По четвергах завжди зі мною щось діється.
РОЗДІЛ 3Саме в той фатальний четвер щось нечутно неслося на величезній висоті над планетою. Цих «щось» було кілька дюжин. Кілька дюжин величезних плит жовтого кольору. Розмірами вони сягали середнього міського кварталу і летіли нечутно, як птахи.
У електронних променях зірки під назвою Сонце вони перегрупувались у бойові порядки.
Планета, що лежала далеко знизу, не знала ще про них нічого. Саме цього вони і прагли. Величезні жовті «щось» пролетіли непоміченими мис Канаверал[1], щасливо проминули Вумеру[2] і Джодрелл Бенк[3]. Вчені й військові проґавили те, до чого готувались протягом усіх цих років.
Єдиним приладом, якому вдалося зареєструвати їхню появу, був маленький чорний футляр — інфрадельтахвильовий датчик. Прилад блимав у надрах шкіряної сумки, яку Форд Префект постійно носив з собою. Вміст сумки зацікавив будь-кого б, а у фізика повилазили б очі. Щоб не привертати зайвої уваги, він тримав зверху кілька обшарпаних сценаріїв. Він говорив усім, що їх дали йому для проби.
Крім інфрадельтахвильового датчика і сценаріїв, у сумці лежав Електронний Палець — гладенька матова платівка з перемикачами і циферблатом. Іще там був прилад, що зовні нагадував електронний калькулятор із сотнею клавіш і табло площею чотири квадратні дюйми, де будь-якої миті можна вивести яку завгодно із мільйона «сторінок». Він видавався настільки складним, що творці його вважали за необхідне зробити на футлярі напис: «БЕЗ ПАНІКИ». Саме такий вигляд мала найвидатніша книжка, що будь-коли побачила світ у видавничому об’єднанні Малої Ведмедиці — «Путівник по Галактиці для космотуристів». Видавці вирішили надати своїй книжці такої незвичної форми (па субмезонних мікропроцесорах), піклуючись, перш за все, про своїх читачів. Бо ж якби її видали в традиційному вигляді, космотуристам довелося б тягати за собою кілька напхом напханих вагонів.
У надрах сумки лежало кілька кулькових ручок, записник і рушник фірми «Маркс і Спенсер».
Ось що написано в «Путівнику по Галактиці для космотуристів» з приводу рушників:
«РУШНИК, — мовиться там, — ПРЕДМЕТ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ ДЛЯ КОСМОТУРИСТІВ. ЙОГО ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ БЕЗМЕЖНА: У НЬОГО МОЖНА ЗАГОРНУТИСЯ ДЛЯ УТЕПЛЕННЯ У ВИПАДКУ ЗАТРИМКИ НА ХОЛОДНИХ МІСЦЯХ БЕТИ ДЖАГЛАНА, МОЖНА ПІДСТЕЛИТИ ПІД СЕБЕ НА ДИВОВИЖНИХ МАРМУРОВИХ ПЛЯЖАХ САНТРАГІНУСА VI, ВДИХАЮЧИ МОРСЬКЕ ПОВІТРЯ; ПІД НИМ МОЖНА СХОВАТИСЯ ВІД ЗГУБНОГО СВІТЛА ЧЕРВОНИХ ЗІРОК У ПУСТЕЛЯХ КАКРАФУНА. РУШНИК МОЖНА ПРИСТОСУВАТИ ЗАМІСТЬ ВІТРИЛА ПРИ СПЛАВІ ПО НЕКВАПЛИВІЙ РІЧЦІ МОЗ. МОКРИЙ, ВІН ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ГРІЗНУ ЗБРОЮ У РУКОПАШНОМУ ПОЄДИНКУ. НИМ МОЖНА ОБВ’ЯЗАТИ ГОЛОВУ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ОТРУЙНОМУ ПОДИХУ Й ВБИВЧОМУ ПОГЛЯДУ ТРААЛЬСЬКОЇ ХИЖОЇ БЛАТЕРНОІ БЛОЩИЦІ[4]. ВИКОРИСТОВУЙТЕ РУШНИК ДЛЯ ПРИВЕРТАННЯ УВАГИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ. ЯКЩО ПІСЛЯ ВСЬОГО ЦЬОГО РУШНИК ЩЕ ЗБЕРЕЖЕ ЧИСТОТУ, НИМ МОЖНА ВИТЕРТИСЯ.
РУШНИК — ПОТЕНЦІЙНИЙ НОСІЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ. ТАК, НАПРИКЛАД, ЯКЩО СТРЕГ[5] ДІЗНАЄТЬСЯ, ЩО КОСМОТУРИСТ МАЄ ПРИ СОБІ РУШНИК, ВІН АВТОМАТИЧНО ПОДУМАЄ, ЩО ТОЙ ТАКОЖ МАЄ ЗУБНУ ЩІТКУ, ФЛАНЕЛЕВУ СЕРВЕТКУ ДЛЯ ОБЛИЧЧЯ, МИЛО І З ДЕСЯТОК БІСКВІТІВ, ФЛЯЖКУ, КОМПАС, КАРТУ, НИТКИ, ЗАСОБИ ВІД КОМАРІВ, ДОЩОВИК, СКАФАНДР і т. д. і т. п. БІЛЬШЕ ТОГО, В ЦЬОМУ ВИПАДКУ СТРЕГ ЛЮБ’ЯЗНО ЗАПРОПОНУЄ КОСМОТУРИСТУ БУДЬ-ЯКУ ІЗ ВИЩЕЗГАДАНИХ, А ТАКОЖ ДЮЖИНУ ІНШИХ НЕОБХІДНИХ РЕЧЕЙ, ЯКІ КОСМОТУРИСТ МІГ ЧИСТО ВИПАДКОВО «ЗАГУБИТИ». СТРЕГ ПОДУМАЄ, ЩО ТОЙ, ХТО ПІЗНАЄ ВСЕСВІТ УЗДОВЖ І УПОПЕРЕК, ПІДКОРЮЄ ЙОГО У БЕЗПЕРЕРВНІЙ БОРОТЬБІ ЗІ СТИХІЄЮ, ЯКА ЗРЕШТОЮ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПЕРЕМОГИ РОЗУМУ, ПЕРЕБУДОВУЄ ЙОГО, І В ТОЙ ЖЕ ЧАС НОСИТЬ ІЗ СОБОЮ РУШНИК, — БЕЗСУМНІВНО, ЦЕ ТА ЛЮДИНА, З ЯКОЮ ВАРТО РАХУВАТИСЬ.
У СЛЕНГУ КОСМОТУРИСТІВ Є НАВІТЬ ВИРАЗ. У ЯКОМУ ВІДБИЛОСЯ ЗНАЧЕННЯ РУШНИКА: «ГЕЙ, ТИ САСАЄШ[6] ЦЬОГО ГУПІ[7] ФОРДА ПРЕФЕКТА? ЦЕЙ ФРУД[8] ЗНАЄ, ДЕ ЙОГО РУШНИК».
Зручно вмостившись на рушнику в надрах Фордової сумки, інфрадельта-хвильовий датчик заблимав настирливіше. На висоті кількох миль над Землею, величезні жовті «щось» завершили розгортання бойових порядків. Черговий біля телескопа Джодрелл Бенк вирішив випити чашечку чаю.
— Ти маєш із собою рушник? — раптом запитав Форд у Артура.
Артур, змагаючися з третім кухлем, звів очі.
— Що? А, ні, навіщо він мені потрібен? — він уже перестав дивуватися.
— Допивай, — Форд роздратовано клацнув язиком.
У цей час далекий глухий гуркіт перекрив усі шуми — перешіптування відвідувачів бару, рев музичного автомата і навіть безперервне гикання їхнього сусіда біля стойки, якому Форд все ж таки поставив віски.
— Що це таке? — Артур підхопився на ноги, захлинаючись пивом.
— Не хвилюйся, — відповів Форд, — це ще не вони.
— Слава Богу, — сказав Артур.
— Швидше за все, це лише зносять твій будинок, — додав Форд, допиваючи третій кухоль.
— Що? — заволав Артур.
Він вирвався з-під Фордового впливу і, безтямно озираючись, кинувся до вікна.
— Боже, це ж вони. Руйнують дім! Чому я тут сиджу, Форде?
— На даному етапі це вже не має значення, — запевнив його Форд, — дай їм порозважатися.
— Порозважатися? — ревнув Артур. — Я їм порозважаюсь! — Він ще раз визирнув у вікно, щоб пересвідчитись, що вони
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Путівник по галактиці для космотуристів», після закриття браузера.